Фото: Reuters москва стрімко втрачає вплив навіть серед колишніх союзників.
російський диктатор владімір путін не демонструє жодної готовності йти на компроміси у війні проти України, що зводить нанівець надії на дипломатичне завершення конфлікту та нормалізацію відносин із Заходом.
Про це пише The Washington Post з посиланням на західних аналітиків.
Видання зазначає, що путінська стратегія — це не прагматична безпекова політика, а радше емоційна одержимість, яка коштуватиме росії втрачених ринків, союзників і міжнародного впливу.
"Прагнення зупинити вступ України в НАТО та вимога визнання захоплених територій — нераціональні. Це радше спроба “помститися” Україні за самостійність", — вважає експерт із росії Майкл Кіммадж.
На тлі цього москва стрімко втрачає вплив навіть серед колишніх союзників. Відносини з Вірменією, Казахстаном і Азербайджаном погіршуються. А колись активна дипломатія на Близькому Сході втрачає результативність — росія втрачає там і партнерів, і довіру.
З початком повномасштабного вторгнення рф у 2022 році, росія втратила ключові європейські ринки енергоносіїв, на які до цього припадала більшість експорту. Сьогодні москва вимушена продавати нафту та газ Китаю та Індії — за зниженими цінами, в умовах жорсткої конкуренції.
"Звуження торгових можливостей, мілітаризація економіки та тягар соціальних виплат, зокрема військових пенсій, — усе це підриває довгострокові перспективи розвитку країни", — йдеться у статті.
Натомість, за даними WP, кремль дедалі частіше інтерпретує війну не лише як конфлікт з Україною, а як глобальну боротьбу проти США та НАТО.
"Невміння путіна скористатися навіть можливими поступками з боку Дональда Трампа лише підкріплює переконання в кремлі, що Захід завжди буде ворогом", — зазначають журналісти.
Історик Стівен Коткін наголошує, що росія в історичному розрізі мала найбільше економічне зростання саме в тісній співпраці із західними країнами, а не в конфронтації.
"До вторгнення в Україну росія мала значно більший вплив на Київ, ніж тепер. Спроба завоювати країну обернулася самознищенням власного авторитету", — пише Коткін.