У рамках редакційного спецпроєкту "Історія старого Львова" кореспондентка 032.ua пропонує дізнатися про вулицю міста, яка раніше "носила" ім'я російського композитора Чайковського. Зараз — це вулиці Мирослава Скорика та Цитадельна. У Львові в рамках дерусифікації перейменовують вулиці міста, названі на честь російських діячів чи пов'язані з рф. Так змінили назву вул. Петра Чайковського та розділили її на дві частини. Зокрема, від просп. Шевченка до перетину з вул. Стефаника перейменували на вул. Мирослава Скорика, а від перетину з вул. Стефаника й у напрямку до Цитаделі — вул. Цитадельна. Далі розповідаємо детальніше. Як змінювали назви вулиць впродовж їхньої історії Сучасна вулиця Мирослава Скорика у 1825 — 1871 роках складалася з двох ділянок, які назвалися Хоронщизни нижня Ґассе та Хоронщизни верхня Ґассе. Згодом частини вулиці об'єднали під спільною назвою Хоронщизна. У 1940 році перейменували на честь російського композитора Петра Чайковського. Згодом знову повернули назву — Хоронщизна, потім змінили на Цу дер Гоенґассе, а після цього відновили назву вулиця Чайковського. Щодо сьогоднішньої вулиці Цитадельної, то у середині XIX століття вона була названа Бібліотекс Ґассе, згодом отримала назву Цитаделі, у 1929 — 1941 роках — на честь відомої польської колекціонерки старожитностей Гелени Домбчанської. Згодом знову перейменували на Цитадельну. У 1963 році Цитадельну приєднали до вулиці Чайковського і так було впродовж майже 60 років. Цьогоріч у вересні рішенням міськради відновили вулицю Цитадельну, яка простягається від перетину з вулицею Стефаника й у напрямку до Львівської цитаделі. Іншу частину вулиці Чайковського, від проспекту Шевченка до перетину з вулицею Стефаника, перейменували на пошану видатного українського композитора та музикознавця Мирослава Скорика, який народився у Львові. Про забудову вулиць Скорика та Цитадельної На вулицях Мирослава Скорика та Цитадельній розташовано досить багато споруд, є будинки, які внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення. Розповідаємо про будівлі з цікавою історією. Зокрема, на вулиці Цитадельній розташована вілла, що внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення. Будинок спорудили близько 175 років тому. Також на цій вулиці височать триповерхові кам'яниці. Зокрема, одну збудували близько 112 років тому. Спочатку там мешкав польський інженер, архітектор Адам Опольський. Від 1997 року на першому поверсі був популярний ресторан серед жителів. Розташована і кам'яниця, збудована понад 130 років тому. Там у 1912 році мешкали доцент філософії Львівського університету, професор IV гімназії імені Яна Длуґоша Владислав Вітвіцький; польський літератор, співпрацівник редакції "Щоденника Польського" та "Скоровідза адресового" Александер Вольський та доктор права, адвокат Станіслав Адольф Ауліх. На вулиці Скорика колись був будинок, у якому на початку 1880 років діяли склади французьких піаніно та фортепіано Яна Слівінського, а також функціювало одне з відділень його фабрики з будівництва органів. Зараз цієї адреси не існує. В одному з будинків наприкінці ХІХ — початку ХХ століття була редакція часопису Kurjer Lwowski, також містилися редакція часопису Przyjaciel ludu. У міжвоєнний період — ательє дамських капелюхів Бреннера і ресторан Бартфельда, крамниця постільної білизни та матраців. Наприкінці 1940 років у будинку діяв фотосалон. Там можна побачити і колишній будинок Галицького музичного товариства. Ця споруда із зображеннями музичних інструментів. У приміщенні товариства був кінотеатр "Аполло", що діяв понад 30 років. До початку Першої світової війни також містилися ювелірна крамниця, жіноча гімназія, технічне бюро. У міжвоєнний період, крім філармонії, в будинку працювали магазин музичних інструментів, бюро оголошень, банк і товариство взаємодопомоги. У повоєнні часи там діяв концертний зал консерваторії імені Лисенка, від 1940 років — Львівська обласна філармонія. На вулиці Скорика є будинок, де у 1887 році діяла фабрика з будівництва органів польського підприємця. На початку ХХ століття тут також було українське товариство "Муза". В одному з будинків на цій вулиці у 1867 — 1939 роках працювала Академічна читальня, що була першим польським студентським науковим товариством у Львові. Ще в одній зі споруд на початку ХХ століття працювала крамниця галантерейних виробів Людвика Вежбицького та кравецька майстерня. Одна з цікавих споруд на вулиці Скорика — чотириповерхова кам'яниця, де від початку ХХ століття й до 1939 року містилися друкарня Шмідта і спілки, редакції низки часописів, польське торгово-географічне об'єднання. Там також розташована будівля, де з початку ХХ століття й до 1939 року була друкарня поспішна, а також працював ресторан. Ще в одній зі споруд на початку XX століття діяло польське Літературне товариство імені Адама Міцкевича. Крім того, між вулицями Скорика та Миколи Вороного варто звернутися увагу на площу Маланюка. Посередині площі у XIX столітті існувала криниця, яку згодом доповнили фонтаном. У 1980 році на місці фонтану встановили пам'ятник радянському письменнику Степанові Тудору, але його демонтували у 2016 році. Минулого року там відкрили алегоричну скульптуру композитора Франца Ксавера Моцарта. Читайте також: Вулиця Львова, яку перейменували на пошану Героя України Тараса Бобанича "Хаммера": історія та фото За інформацією на lia.lvivcenter.org, wikipedia.org Джерело: 032.ua
Замість Чайковського — Скорика та Цитадельна: історія вулиці Львова та її перейменування
