Сьогодні, 27 липня, виповнюється 23 роки від дня Скнилівської трагедії – наймасштабнішої авіаційної катастрофи в історії авіашоу.
Подія зібрала близько 10 тисяч глядачів, серед яких було багато сімей із дітьми, які прийшли подивитися на авіапрезентацію. Про це розповідає Еспресо Захід.
Історія Скнилівської трагедії
27 липня 2002 року на Скнилівському аеродромі у Львові відбувалося авіашоу, присвячене 60-й річниці 14-го авіаційного корпусу Військово-Повітряних сил України.
Подія зібрала близько 10 тисяч глядачів, серед яких було багато сімей із дітьми, які прийшли подивитися на видовищні фігури вищого пілотажу. Виступи виконувала елітна пілотажна група "Українські соколи", а ключовим елементом шоу мав стати політ винищувача Су-27УБ, керованого досвідченими пілотами першого класу – 45-річним полковником Володимиром Топонарем і 49-річним Юрієм Єгоровим.
Близько 12:52 літак, виконуючи складну фігуру "коса петля з поворотом" на низькій висоті, несподівано почав втрачати керованість. Під час виконання маневру винищувач знизився до небезпечної висоти, зачепив дерево, кілька літаків на землі та врізався в натовп глядачів. Літак вибухнув, спричинивши сильну пожежу. Обидва пілоти встигли катапультуватися після контакту з землею, отримавши травми хребта, але вижили.
Офіційна версія, озвучена 6 вересня 2002 року Генеральною прокуратурою України, вказувала на відхилення екіпажу від польотного завдання та помилку в пілотуванні Су-27. Однак розслідування виявило цілу низку факторів, які сприяли катастрофі:
- Помилки в організації авіашоу. Глядачі перебували в зоні, яка не відповідала схемі польотів, що збільшило ризик для їхнього життя.
- Планування заходу було недостатньо ретельним, а зона для виконання маневрів – погано підготовленою.
- Недостатня підготовка пілотів. Володимир Топонар зазначав, що польотні карти, надані екіпажу, суттєво відрізнялися від реальної місцевості аеродрому, що могло вплинути на виконання маневру. Крім того, пілоти провели лише один тренувальний політ перед шоу, і той відбувся не на Скнилівському аеродромі, а в Озерному (Житомирська область). Топонар просив додаткові тренувальні польоти, але йому відмовили.
- Технічні аспекти. Хоча Топонар стверджував, що літак став некерованим після виконання петлі, офіційне розслідування не підтвердило технічної несправності.
- Системні проблеми. Недостатнє фінансування Збройних Сил України в той період позначилося на технічному стані авіації, підготовці пілотів і загальній організації заходів. Кого покарали за трагедію
У день Скнилівської трагедії тодішній міністр оборони Володимир Шкідченко подав у відставку, але президент Леонід Кучма її не прийняв. Натомість звільнили головнокомандувача ВПС Віктора Стрельникова та командувача 14-го авіакорпусу Сергія Онищенка, а трьох інших генералів заарештувала військова прокуратура.
У підсумку до відповідальності за трагедію притягнули 10 людей. Пілот Володимир Топонар отримав 14 років ув’язнення, Юрій Єгоров – 8 років. Генерал-майор Анатолій Третьяков, який виконував обов’язки командувача 14-го авіаційного корпусу, отримав 6 років, а керівник польотів із землі Юрій Яцюк – 5 років.
Окрім того, пілотів зобов’язали виплатити значні компенсації за знищений винищувач (Топонар – 7,2 млн грн, Єгоров – 2,458 млн грн, Третьяков і Яцюк – по 800 тис. грн).
Та вже у 2008 році Третьякова та Єгорова помилували, а Яцюка достроково звільнили. Чотирьох генералів, причетних до організації, виправдали. Тобто жоден із топпосадовців і військових так і не поніс відповідальності за цю трагедію. Жоден із засуджених не визнав своєї провини.
Читайте також: У Брюховичах 15-річного підлітка уразило струмом – він робив селфі на вагоні потяга