Підбиваючи підсумки минулого тижня відомий історик та дослідник війни Філліпс О’Брайен підкреслює успішність української кампанії глибоких ударів по росії. У тижневику також йдеться про сповільнення російського наземного просування та бажання путіна жити вічно за рахунок органів молодих людей. Тож, можливо, – іронізує О’Брайен, – він не буде знищувати світ ядерною зброєю.
Продовження кампанії проти російської нафтопереробки
Протягом доби українці завдали удару БпЛА дальньої дії по ще двох об'єктах взаємопов'язаної російської системи нафтовидобутку, переробки та розподілу. За повідомленнями, українці завдали удару по російському НПЗ в Ільську, що розташований у Краснодарському краї (на фото нижче нібито знімок палаючого заводу з російського Telegram). Водночас з'явилися повідомлення, що українці завдали удару по російській нафтопровідній системі "Дружба" в Брянській області, яка, серед іншого, використовується для транспортування нафти до партнерів росії в Словаччину та Угорщину.
російський НПЗ у Рязані згорів цього тижня. Він також зазнав атаки 4 серпня, що свідчить про те, що Україна має розроблену стратегічну повітряну кампанію.
І це було лише позавчора ввечері. Три дні тому українці заявили, що знов вдарили по НПЗ в Рязані та нафтовій інфраструктурі в окупованому Луганську. Як повідомляє українське командування, цей Рязанський НПЗ "має потужність 17,1 млн тонн нафти на рік, є одним із чотирьох найбільших нафтопереробних заводів у росії. Він виробляє:
- різні марки бензину,
- дизельне паливо,
- авіаційне паливо,
- зріджені гази,
- інші нафтопродукти.
Підприємство залучено до забезпечення російської армії".
Непоганий тиждень.
Дедалі більше надходить свідчень, що це тривала й продумана українська стратегічна повітряно-бомбардувальна кампанія по цінних цілях, які живлять російську воєнну машину. Українці безперервно ведуть цю нафтову кампанію вже понад місяць – від початку серпня до сьогодні.
Українці очевидно накопичили засоби, щоб підтримувати кампанію на нинішньому рівні, адже неодноразово б’ють по тих самих цілях. Приміром, Рязанський НПЗ зазнав потужного удару 4 серпня: за повідомленнями, він втратив половину переробних потужностей. У минулому один такий удар міг би стати приводом для святкування серед прихильників України, але далі увага, ймовірно, розсіювалася б, і росіяни почали б відновлювати частину втрачених потужностей, тож довгостроковий стратегічний ефект був би незначним.
Так само в середині серпня українці завдали удару по нафтопроводу "Дружба", що тоді викликало гучні протести Угорщини. І знову ж, раніше такий удар могли б відсвяткувати, але не розвинути, і потік нафти до ворогів України відновився б.
Ці повторні атаки, мабуть, є найважливішим розвитком подій, оскільки вони показують: українці не просто намагаються здійснити ефектні операції, а методично проводять заплановану кампанію – не лише щоб пошкодити певні об'єкти, а й вивести їх з ладу або принаймні паралізувати на тривалий час.
І дедалі більше людей розуміють, що намагаються зробити українці. The Economist (який має дуже суперечливу репутацію у висвітленні цієї війни і регулярно публікує аналітичні матеріали про "велич" російської армії, про те, що Україна впаде за лічені дні, а згодом – що надання Україні дальнобійної зброї не змінить хід війни) опублікував минулого тижня статтю, в якій описано тиск, під яким зараз перебуває держава путіна через цю кампанію.
За даними цієї публікації, близько 20% російських переробних потужностей нині виведено з ладу (на відміну від повідомлень у серпні, де йшлося трохи більш як про 17%).
І ці атаки вже мають стратегічний вплив на війну. Приміром, путін починає попереджати російський народ про дефіцит пального і дає зрозуміти, що ситуація погіршиться, перш ніж покращиться. Минулого тижня російський диктатор (не визнаючи, що проблема виникла через атаки України) заявив, що дефіцит пального є дедалі більшою проблемою, особливо на Далекому Сході росії. Тут можна побачити типову тактику диктатора. Дефіцит спочатку відчуватиметься на периферії, оскільки Москва і Санкт-Петербург отримають пріоритетне право на нафтопродукти. Втім, це лише тимчасовий захід: якщо нафтопереробні потужності і далі деградуватимуть, дефіцит пального поширюватиметься дедалі ближче до центру.
Стратегічний ефект помітний і в інших сферах. У серпні угорці та словаки спершу сипали погрозами й гучними заявами на адресу українців через удари по нафтопроводу "Дружба". А тепер, уявіть собі, вони починають благати українців "зробити поблажку". Прем’єр Словаччини Роберт Фіцо (один із найочевидніших союзників путіна всередині ЄС) зустрівся із Зеленським день тому й спробував налагодити стосунки. Він заявив, що Словаччина готова підтримати вступ України до ЄС, в очевидній спробі здобути прихильність Києва.
Дивовижно, до чого може призвести неможливість отримати величезні обсяги дешевої російської нафти!
Зустріч Фіцо із Зеленським: хто зараз має перевагу?
Занепокоєння, яке демонструють і Фіцо, і путін, викликано тим, що це справжня кампанія, що Україна не збирається зупинятися, і що їм треба починати підлаштовуватися вже зараз. Усе це обнадіює.
Отже, цього тижня з’явилися нові докази того, про що давно здогадувалися. Україна збирається й надалі вести кампанію проти російської нафтової інфраструктури у найближчому майбутньому – вони намагаються зруйнувати не лише НПЗ, а й системи постачання. Крім того, вона має (принаймні на даний момент) доступ до достатньої кількості систем, щоб продовжувати кампанію.
(І все це ще до того, як "Фламінго" з'являться масово).
Кампанія також показує, наскільки помилялися "прихильники" України, які роками не допомагали Україні досягти стратегічного ефекту в росії за допомогою дальніх ударів. Менш ніж за шість тижнів українські дальні удари по росії надають Україні потужний інструмент для завдання шкоди російській військовій економіці і навіть її системі союзів (і так, Фіцо і Орбан – союзники росії).
Будь я на місці українців, я б і далі бив по "Дружбі", доки і Угорщина, і Словаччина не підтримають членство України в НАТО. Як вам таке? Знищення 20% переробних потужностей буде недостатньо, але якщо вони зможуть тримати темп…
російське наземне просування ще більше сповільнюється
Я часто публікую фотографії з мап Deep State, порівнюючи початок минулого тижня з його кінцем, щоб показати, як мало території насправді переходить з рук в руки (про це ми з Миколою Бєлєсковим багато говоримо у свіжому подкасті).
Але цього вікенду це справді не варто зусиль, оскільки кількість землі, яка перейшла з рук в руки, настільки мала, що її важко побачити на зображенні всієї лінії фронту. Якщо хочете, клацніть на посилання Deep State вище і можете самі це побачити.
І все ж менше ніж чотири тижні тому медіа почали говорити про український колапс під Покровськом (ці новини вийшли в дуже невдалий момент – якраз перед зустріччю Трампа з путіним). Знову ж, немає сенсу лінкувати всі ті матеріали, вони є у моїх звітах за серпень, якщо ви хочете повернутися і прочитати ці криваві репортажі.
Зрештою, однак, наратив, здається, змінюється. З'являється дедалі більше повідомлень, що широко розрекламована російський літній наступ 2025 року, який аналітична спільнота намагалася подати як щось на кшталт "Операції Багратіон", виявився радше версією Нівельських наступів 2025 року.
путін хоче жити вічно, тож, можливо, він не знищить світ ядерною зброєю
Цього тижня сталася серйозна подія, гідна доктора Зла (і не в кумедному виконанні Майка Майєрса). Під час китайських урочистостей з нагоди 80-ї річниці перемоги над Японією у Другій світовій війні (які радше стали нагодою для Пекіна заявити світові про свою міць та похизуватися новою військовою технікою) путін віддав шану своїм справжнім господарям.
Під час його переговорів з китайським президентом Сі деякі мікрофони вловили уривки розмови, і вони були справді жахливими. По суті, путін сподівається завдяки трансплантації органів, "зібраних" у молодих і здорових людей, прожити якнайдовше, можливо, вічно. Ось як, за даними BBC, відбувалася розмова.
Перекладач, який виступав від імені путіна, розповідав Сі, як людські органи можна неодноразово трансплантувати, "щоб попри вік ставати дедалі молодшим", і що це може навіть дозволити відтермінувати старіння "на невизначений строк". "Прогнозується, що в цьому столітті можна буде прожити до 150 років", – додав він.
Хто хоче жити вічно?
Окрім того, що це жахливо, бажання путіна жити вічно є типовою поведінкою диктатора. Одна з причин, чому більшість диктаторів стають диктаторами і чому вони готові вбивати і калічити тисячі/мільйони людей у прагненні тотальної влади, – це жага безсмертя. Це безсмертя може бути в підручниках історії або, як у випадку путіна, буквальним. Диктатори переконані, що вони особливі, обрані люди, які повинні мати пріоритет над простими смертними.
Отже, путін хоче жити вічно і, наскільки можна судити, вже обговорює способи, як це можна зробити. Водночас роками ми чуємо, як путін міг/може/був готовий застосувати ядерну зброю через війну в Україні. Я пролистав трохи назад і ось мій перший тижневик на цю тему – написаний через кілька днів після того, як я долучився до платформи. Там були цитати двох найочевидніших корисних ідіотів путіна – Ілона Маска та Домініка Каммінгса, які намагалися налякати людей, аби ті віддали путіну те, чого він хотів.
Як я тоді стверджував, усі ці ядерні погрози слід сприймати з величезною часткою скепсису, адже у путіна є потужні стримувальні чинники проти застосування ядерної зброї, а головний із них у тому, що зробивши це, він може втратити владу. А колишні диктатори зазвичай не живуть довго, і вже точно не вічно.
Тож наступного разу, коли росіяни брязкатимуть "ядерною шаблею", пам’ятайте, що путін планує жити вічно і, отже, ймовірно, не хоче опромінювати світ. Для нього набагато важливіше утримати владу і, таким чином, мати можливість жити як вампір – за рахунок органів молодих людей.
Джерело