Відомий британський інвестбанкір та аналітик, старший стратег в RBC BlueBay Asset Management та асоційований співробітник Chatham House Тімоті Еш застерігає Європу про те, що вона повинна негайно знайти додаткові кошти для фінансування України. І найкращим джерелом для цього є арештовані активи банку росії.
Криза невпинно наближається. Вона вибухне в Україні, але почнеться не на фронті, де виснажені війною бригади продовжують завдавати російському загарбникові величезних втрат. Майбутня буря зріє на Заході, де відступ США та нерішучість Європи загрожують перерости у фінансову катастрофу.
Міжнародний валютний фонд щойно завершив чергову місію з перевірки в Києві в рамках Розширеного механізму фінансування (EFF). Сигнали з боку МВФ свідчать: попередні висновки про те, що валові бюджетні та платіжні потреби України на чотири роки до 2027-го становитимуть лише $150 млрд, виявилися занадто оптимістичними.
Наявних джерел фінансування недостатньо, аби покрити нагальні потреби України. Щоб уникнути фінансової катастрофи, необхідна швидка зміна курсу.
В основі макроекономічної та фінансової структури Фонду лежало припущення, що війна почне затихати цього року, а отже, фінансові потреби України також значно зменшаться.
З моменту початку повномасштабного вторгнення Україна мала щомісячні дефіцити бюджету на рівні $3-4 млрд, більшу частину яких покривали МВФ і західні партнери. Фонд припускав: якщо війна закінчиться у 2025 році, то у 2026-му дефіцит і потреби у фінансуванні скоротяться наполовину, а у 2027-му впадуть до мінімуму.
Це було сміливе припущення, і воно виявилося помилковим.
Кремль не демонструє жодної зацікавленості в мирних переговорах, і тепер очікування зміщуються у бік затяжної війни. Це означає значно вищі довгострокові потреби у фінансуванні. 11 вересня голова європейської дипломатії Кая Каллас заявила, що очікує продовження війни щонайменше ще на два роки.
Справедливості заради, МВФ визнав, що його попередня оцінка була помилковою. Зараз він заявляє, що до кінця 2027 року програмі EFF знадобиться ще $10-20 млрд. Міністерство фінансів України називає суму у $37 млрд. Обидві оцінки можуть виявитися значно заниженими.
Слід зазначити, що МВФ застосовує дуже упереджений, навіть обмежений підхід до оцінки фінансових потреб України, зосереджуючись лише на бюджеті та вимогах платіжного балансу. Він не враховує більш широку, але необхідну військову підтримку.
Дійсно, власні оцінки автора, що базуються на даних Кільського Інституту світової економіки, свідчать: щорічна вартість підтримки України для Заходу становила близько $100 млрд – понад удвічі більше, ніж передбачав МВФ.
Щоб програма МВФ була схвалена акціонерами фонду, вони повинні отримати гарантії, що її можна фінансувати, інакше кажучи, що цифри сходяться. Навіть для задоволення вузько визначених бюджетних потреб Заходу доведеться знайти ще $20-37 млрд, лише щоб дотягнути програму до завершення у березні 2027 року.
Насправді, я вважаю, що МВФ і Захід загалом мають почати з розгляду потреби у фінансуванні на рівні $100 млрд на рік принаймні протягом найближчих двох–трьох років. На жаль, оскільки адміністрація Трампа зараз заявляє, що не буде продовжувати фінансувати Україну, більша частина цієї значної щорічної потреби у фінансуванні ляже на плечі Європи (за адміністрації Байдена США покривали 40% потреб у фінансуванні України).
Європа не може і не буде самостійно оплачувати цей рахунок. Сувора політична, соціальна та економічна реальність на всьому континенті робить нереальним довгострокове фінансове зобов’язання на користь України. Європа бореться зі зростаючим дефіцитом бюджету, стриманим зростанням, конкуруючими вимогами щодо оборони та соціальних потреб, а також популістською хвилею, що вимагає витрат на внутрішні потреби.
Ситуація дійсно серйозна. Є ймовірність, що МВФ не отримає необхідних гарантій фінансування для продовження поточної програми. Це спричинить стрімку фінансову кризу для України й поставить під сумнів її здатність продовжувати оборону проти російських атак.
Європі потрібен план Б, але по суті це вже має стати Планом А.
Понад три роки Європа ігнорувала очевидне вирішення своєї проблеми.
Усе зводиться до питання заморожених та конфіскованих $330 млрд активів Центрального банку росії (ЦБР) у західних юрисдикціях. Ці гроші могли б достатньо фінансувати оборонні потреби України для тривалої війни та послати потужний сигнал: Україна може пережити сценарій тривалої війни путіна та його власну економіку, що занепадає. Це збільшило б ризик Кремля у продовженні своєї агресивної війни та, цілком можливо, змусило б його сісти за стіл переговорів.
У 2023 році я запропонував план вирішення проблеми фінансування, і приємно бачити, що Гʼюго Діксон та інші зараз пропонують щось подібне – репараційний кредит, за яким весь ризик лягає на Кремль.
Противники конфіскації активів ЦБР росії мають цілий арсенал виправдань, хоча жодне з них не виглядає переконливим. Такі аргументи стають ще менш дієвими, чим гострішою стає фінансова дилема України. І поки ці критики намагаються пояснити, що, на їхню думку, "не спрацює", вони не пропонують альтернативних рішень.
З кожним тижнем криза наближається. Постійне звернення за допомогою до європейських платників податків більше не є прийнятним, але альтернатива у вигляді банкрутства та поразки України є жахливим сценарієм для континенту. Якщо це станеться, Європа зіткнеться з мільйонами українців, які рушать на Захід, що ще більше напружить її соціальну, економічну та політичну структуру.
Чим уважніше розглядати наслідки, тим гіршими вони стають. Поразка віддасть два найбільші військово-промислові комплекси Європи – росію та Україну – в руки переможця Кремля.
Витрати на оборону доведеться негайно збільшити до 5% ВВП – рівня, якого НАТО планувало досягти поступово протягом 10 років. Дефіцит бюджету та потреби в запозиченнях різко зростуть, відсоткові ставки по всій Європі підвищаться, а реальне зростання ВВП сповільниться. Важко уявити, як євро та сам європейський проект витримають такий шок.
Найбільший ризик для статусу євро як резервної валюти полягає не в конфіскації заморожених активів ЦБР, а у відмові їх конфіскувати, недофінансуванні війни України внаслідок цього та її поразці від росії.
Противники конфіскації активів ЦБР, зокрема Бельгія, Euroclear та Європейський центральний банк (ЄЦБ), мають представити свій чіткий план захисту Європи, якщо мільярди росії залишаться невикористаними. Наразі ми бачимо лише порожні обличчя – у них немає плану.
Джерело: CEPA