Євросоюз у наступні 10 років буде самодостатнім у виробництві зернових, оскільки урожайність пшениці має потенціал до зростання, а показники кукурудзи та ячменю залишаться відносно стабільними.
Про це пише The Western Producer із посиланням на прогноз Єврокомісії.
Зазначається, що позитивний ефект від селекції та нових технологій частково нівелюватиметься впливом екстремальних погодних явищ, розширенням органічного землеробства та зростанням вартості ресурсів, зокрема азотних добрив, а також їх обмеженою доступністю.
За прогнозами ЄК, імпорт м’якої пшениці до ЄС буде щорічно скорочуватися в середньому на 3,3% завдяки зростанню внутрішнього виробництва, тоді як імпорт кукурудзи може дещо збільшитися через її значну доступність на світовому ринку. Винятком стане виробництво вівса, яке до 2035 року перевищить середній рівень 2023–2025 років на 7,5% на тлі активного попиту з боку харчової промисловості.
Загальне виробництво олійних та бобових культур у ЄС до 2035 року може сягнути 36,1 млн т, що на 2,5% перевищить середній показник 2023–2025 років. Виробництво бобових зростатиме в середньому на 0,8% на рік — це найвищий темп серед усіх білкових та олійних культур, що дозволить ЄС значно скорочувати їх імпорт на 2,1% щорічно.
Водночас очікується, що виробництво ріпаку залишатиметься стабільним на рівні близько 18,4 млн т, а попит на нього з боку біопаливної галузі зменшиться приблизно на 4,5% порівняно з 2023–2025 роками, що призведе до загального скорочення імпорту олійних культур (на 5,9%).
Також прогнозується, що попит ЄС на корми для тварин знизиться на 2,5% порівняно з періодом 2023-2025 років через скорочення виробництва свинини, яловичини та телятини та підвищення ефективності кормів, особливо для великої рогатої худоби та свиней. Найбільше зниження споживання очікується для пшениці, ячменю та інших зернових культур, попит на шрот олійних культур для кормів зменшуватиметься меншими темпами.
За прогнозом, ціни на зернові культури 2025–2035 зростатимуть у середньому на 1,7% на рік, головним чином внаслідок підвищення вартості добрив та загальних витрат на виробництво. Олійні культури дорожчатимуть повільніше, ніж у попереднє десятиріччя, при цьому найбільший приріст очікується по сої — близько 1,6% на рік.