Сьогодні буде дещо незвичний ZAXID.NET LIVE – сьогодні ми поговоримо з Федором Андрашем – приватним тілоохоронцем. Спробуємо дізнатися, як функціонує ринок приватних послуг і, можливо, побачимо навіть якісь лайфхаки цієї роботи. Вітаю вас, Федоре.
Доброго дня.
Скажіть спочатку, як ви почали цим займатися?
Як я почав займатися? Знаєте, я вас скажу так, що це почалося в мене ще в дитинстві, коли було внутрішньо в мене якесь підвищене почуття справедливості. Мене всюди було дуже багато – якщо я десь бачив, що несправедливо ображали когось…
Ви захищали?
Так, старався завжди захистити того, хто менш сильний. Пізніше, вже коли я дорослішав і коли батько привів мене в єдиноборства, я як кожен мужчина (нормальний, скажемо так) цікавився зброєю, єдиноборствами – хотілося якось на тому фоні стати кращим, сильнішим, захищати людей. І вибралася якось та професія сама по собі.
Але це ж така професія, якій не вчать в університетах, не вчать в інститутах. Тобто до цього якось треба дійти.
Знаєте, я вам скажу так. До того дійти – так, тому що ми цілий час займалися. Де це можна застосувати?
В армії, наприклад.
Вам відкрию маленький секрет: я дуже хотів в армію, але я не пройшов медкомісію, і мене не забрали.
Ого.
Там купа за медичними ознаками… На той час, ви знаєте самі, армія була не така сильна, як на даний момент. Мене не взяли. Але мені це треба було десь застосовувати, і я знайшов отаку професію. Я себе визначив, свій певний шлях, і старався вдосконалюватися в тому.
А яка кваліфікація, які якості потрібні для того, щоби бути приватним тілоохоронцем? Фізичні кондиції?
Слухайте, будь-який тілоохоронець першочергово – це має бути розумна, думаюча людина. У першу чергу він має розвивати свої мозги – це на мій погляд. І те, що перше прививають людині, – що вона має продумати якісь певні кроки для того, щоби не допустити загроз. Друге – звичайно, ти маєш фізично розвиватися і підтримувати себе що фізично, що в стрілецькій справі.
Моє питання стосувалося трошки іншого: чи охоронець має самим виглядом відлякувати потенційну загрозу, чи він має бути геть непомітний?
На мій погляд, на даний момент я скажу таке: колись, у 1990-ті, хотілося мати здорового, великого, накачаного мужчину, якого було видно. Це є статусно, щоби всі бачили: от, я маю тілоохоронця. І ще краще – як не одного, а двох, трьох, п’ятьох, цілу армію свою. Це вони в голові якусь свою картинку цього малювали.
Насправді, на мій погляд, чим ти менший і непомітніший… Але от якості, які ти мусиш мати (в принципі, які я перерахував), які потрібні – на даний момент це суперово. Тобто ти маєш бути непомітним, стояти десь збоку. Ти мусиш бути так далеко, щоб тебе не помітили, але так близько до клієнта, до VIP-а, що в ситуації якоїсь певної загрози ти маєш зробити правильно свою роботу.
Скажіть, у вашій практиці бували якісь реальні замахи на ваших клієнтів?
Я вам більш детально зможу на це питання відповісти, коли я вийду, дасть Бог, на пенсію, і ви захочете ще в мене взяти інтерв’ю.
Я ж не прошу називати клієнтів. Але, в принципі, які є ситуації? Ви ж ризикуєте своїм життям.
Звичайно, ми ризикуємо своїм життям. Наша робота полягає в тому, щоби ми не допустили тих загроз. Коли є вже загроза – можна сказати, що це є недобре, це є провально.
Я розумію. Люди, коли наймають приватних охоронців, – очевидно, вони передбачають, що існує якась загроза для них. Просто так же не наймають охоронців…
Ви знаєте, я вам скажу таке – що особисто в моїй практиці були люди, які просто для статусу це робили, як я вже попередньо сказав, аби було. Тобто він – багата людина, він може собі позволити. От там, в якогось Васі є – а я тут так і так, я можу собі теж дозволити. В мого кума є – значить, і в мене буде.
Тобто для чого вони потрібні – це в більшості хлопці, їхній рівень у той момент падає. Тому що вони не мають часу ні тренуватися, ні готуватися. Тому що їм дають такі банальні завдання – допомогти віднести, наприклад, сумку до машини, від машини. Він не продумує шлях, який вони їдуть, тобто вони не продумують вихід VIP-а, захід VIP-а – вони над цим усім не думають.
Це просто так звані «хорошиє ребята» – вони накачані, вони спортсмени, вони далекі від стрільби і від чогось. А якщо недалекі, але він попав у таку сім’ю – його рівень знань падає, тобто він не готується ні інтелектуально, ні фізично, ніяк.
Я розумію. Коли ви працюєте з клієнтом як охоронець – як це виглядає? Він має вам наперед повідомляти всі свої пересування, і ви продумуєте шлях, яким йому ти, і кажете: «Йди не цим провулком, а йди цим провулком»?
Звичайно. Є певна аналітика, якою ми користуємося. Ми дивимося, ми продумуємо певні його кроки.
А часто клієнти не слухають і кажуть: «Я хочу саме цим провулком йти»?
Дуже часто буває таке.
І які ваші дії в цій ситуації? Ви кажете: «Я знімаю з себе відповідальність»?
Ні, ми не знімаємо з себе відповідальність. Тому що якщо я за це вже взявся, я це мушу робити до кінця. Ми до останнього намагаємося пояснити людині, що не потрібно, до прикладу, так, як ви кажете, йти тим провулком, а йти інакшим провулком – тому що, на мій погляд, так і так. Але якщо вже щось і станеться в тому провулку, я не зніму з себе відповідальності – тому що це є моя робота, і я її маю робити до кінця.
Можете може якось показати, як це буде виглядати? От іде людина, йде – і на неї є якась загроза. Як діють?
Звичайно. [відео].
У кожної людини є інстинкт самозбереження. У тілоохоронців він, напевно, так само розвинений. Але це має бути на якомусь рівні фізичної реакції – закрити тілом клієнта, як у фільмі «Тілоохоронець» з Кевіном Костнером.
Дуже романтичний фільм.
Але як ви з цим працюєте? Тобто ви ж так само людина, ви розумієте загрозу – умовно, стріляють. Як змусити себе закрити? Чи тоді охоронець не думає, тобто інстинктивно діє?
Я вам скажу так, що ми багато тренуємося, в реальності ми дуже багато тренуємося. Люди, які хочуть добре робити цю роботу, вони цілий час тренуються.
Тобто виробляють рефлекси певні?
Звісно. Тому що це вже йде на рівні рефлекторному. Тобто ми бачимо якісь певні речі, які…
Ви можете цього не зауважити – для вас це буде просто і банально. Ми це бачимо трошки з інакшої сторони: починаючи з того, як вдягнена людина, її повадки, що вона може зробити – ми можемо це спрогнозувати. Тому що кожен тілоохоронець, в принципі, мінімально хоча б є психологом, тобто ми маємо людей сканувати – якісь певні речі, на які ми маємо звертати увагу.
Все решта – це вже напрацювання роками, це постійні тренування, тобто ти постійно тренуєшся. По-друге, я вам скажу таке, що це є командна робота, це не є робота одного. Тому що коли є робота одного – це не то.
Ну, це просто супровід.
Це просто супровід, який ми можемо зробити. Це є ціла команда на роботі: тобто одна людина відповідає за те, друга людина відповідає за інше, а ціла команда відповідає за VIP-а або клієнта.
Як ви справляєтеся в побутових ситуаціях – от конфлікт на дорозі чи просто подутовий конфлікт, а у вас рефлекси? Тобто це ж має ще бути психологічна стійкість людини.
Ми завжди стараємося такі конфлікти першочергово уникати. Але коли ти вже бачиш, що не уникнути, то до намагаєшся останнього знизити цей градус напруги.
Ви знаєте, я вам скажу такий приклад. Мій дідусь колись, коли мій батько закінчував (він поступив у медінститут і він пізніше закінчував) – тоді не було телефонів, смартфонів, оцього всього, і він йому писав лист. Він написав йому там такі слова: «Сину, в першу чергу ти завжди маєш лікувати людей словами, а пізніше вже ліками». І це так закарбувалося в мене в моїй пам’яті, що я до останнього стараюся… Ми – як такі лікарі, ми до останнього стараємося словами пролікувати людину. А вже коли край, вже коли людина вибирає собі таке… Якщо не можна уникнути – тоді даємо собі раду мінімально.
Стараєтеся не покалічити?
Звичайно, тому що це все юридично – ви ж самі розумієте.
Розумію. Який попит на послуги приватних охоронців, у Львові зокрема?
Ви знаєте, попит є завжди. Але Львів – це не є настільки поширене місто для роботи тілоохоронців. Тут є певні люди, які тим займаються, є бізнесмени, які мають охоронців, є, напевно, політики, які мають тілоохоронців, багато людей. Але це не настільки поширене місце роботи для тілоохоронців.
Тобто в інших містах, ви хочете сказати, є більший попит?
Звичайно, в Києві набагато більший, в Одесі набагато більший, в Дніпрі набагато більший.
А з чим це пов’язано, на вашу думку? Із заможністю – чи рівнем безпеки, чи конфліктності в містах?
Напевно, з рівнем якоїсь безпеки… Мені важко вам на це відповісти. Напевно, з рівнем безпеки.
І що в такому випадку? Вам тоді доводиться їхати в інше місто працювати? І ще одне питання: вас наймають на постійно – чи на якісь певні заходи?
Ви знаєте, буває по-різному. Буває таке, що нас винаймають на день, буває, людині треба на дві-три години. Там якийсь концерт і зірка приїжджає – нас можуть найняти на охорону тієї зірки на певний термін. Бувають довготривалі, коли на рік, на пів, на місяць, на два.
І тоді ви мусите виїжджати в інше місто?
Буває і таке. В принципі, коли ти йдеш на цю роботу, ти живеш чужим життям, можна так сказати. Якщо людина відправляється в Київ – ти їдеш з нею в Київ. Якщо людина потребує тебе і їде в Німеччину – то ти їдеш з нею в Німеччину, якщо вона цього потребує. Тобто ти мусиш захищати – ти мусиш бути там, біля нього.
Чим приватний охоронець відрізняється, наприклад, від ДСО – Державної служби охорони? Є якась різниця?
Це є державна служба, а це є приватна служба. І на даний момент я вам скажу так: не єдина, а одна із основних різниць між приватною і державною – що державні структури мають дозвіл на бойову короткоствольну зброю. Приватні тілоохоронці, в більшості, не мають тих дозволів, вони працюють з так званими «резинками».
Травматичні пістолети.
Це є травматична зброя, засіб для відстрілу гумових куль, скажем так. І в більшості вони працюють з цим. Тобто це одна із основних різниць.
Ви не можете отримати зброю для використання у своїй роботі?
Ні. На даний момент ні. На сьогоднішній день ні.
А як ви взагалі ставитеся до легалізації зброї? От зараз, у теперішній ситуації, це дуже активно обговорюється.
Я вам скажу так – відношуся до того позитивно. І, напевно, на даний момент пора би це було вже якось врегулювати і ввести. Тому що ви бачите, що робиться.
Я вам скажу більше: що зараз у магазинах викуповують усе, в магазинах зброї викуповують усе: починаючи від банальних травматичних, закінчуючи карабінами. І я знаю такі випадки, що навіть луки й арбалети викуповують. Тобто це треба вже якось врегулювати.
Люди купують зброю – але чи люди вміють нею користуватися, чи вчаться, чи тренуються? От ми зараз у тирі. Чи часто тут приватні особи тренуються?
На даний момент, у теперішній ситуації попит дуже зріс для того, щоби людей тренувати. Всі хочуть щось знати. Але ви розумієте: є люди, які реально зрозуміють цю культуру володіння зброєю – і є люди, які цього не зрозуміють.
Але в них будуть гроші, щоби купити цю зброю – як бути у цій ситуації? В легалізації зброї найбільше питання, як її будуть використовувати і чи у вмілих руках вона буде.
Для того є певні закони і певний порядок видачі цієї короткоствольної зброї. Тобто людина має пройти якийсь певний курс, має зібрати перелік певних документів – попередня судимість… Я не знаю, що вони собі там придумали, як воно має бути від А до Я, скажем так.
Але культуру володіння вогнепальною зброєю (особисто моя думка) треба запровадити. І вже за 20 років, наскільки я знаю, там за певними речима слідкую – вже 20 років немає закону про володіння короткоствольною зброєю.
Але ми автомат можемо піти купити, який називається на даний момент карабіном, скажем так. Карабін я можу собі піти купити – а короткоствольну зброю я не можу піти купити, правильно? Тобто щось з тим треба робити.
Як швидко тілоохоронець має реагувати зі зброєю? Можете показати, як це відбувається?
Звичайно.
[Відео]. Робимо один із елементів вправи зі скритим носінням зброї. Що ми зробимо? Є стрілковий таймер, ми натиснемо його, щоби засікти час, за скільки ми це зробимо. І є в нас зброя прихованого носіння – тобто вона в нас знаходиться під одежею. Що нам потрібно для цього зробити, коротко? Нам потрібно підняти футболку, витягнути зброю, дослати патрон у патронник і зробити постріл. Ми подивимося, за скільки часу ми зможемо це зробити.
Час – 0,90 сек., тобто до секунди ми зробили два постріли з досиланням патрона в патронник.
Дякую. Нагадаю нашим глядачам, що сьогодні в ефірі ZAXID.NET LIVE був Федір Андраш – приватний тілоохоронець. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.
До теми
Оксана Данкевич: Законопроект №5708 про зброю – прорив, еволюція чи розчарування? ZAXID.NET