Парк імені Івана Франка — одне з тих місць у Львові, повз які щодня проходять тисячі людей, не замислюючись, скільки історії зберігають його алеї, дерева та схили. Сьогодні це популярне місце для прогулянок, відпочинку та зустрічей, однак кілька століть тому тут був зовсім інший краєвид.
032 у рамках спецпроєкту «Історія старого Львова та Львівщини» розповідає десять цікавих фактів про найдавніший парк міста Лева.
Розташований між вулицями Листопадового Чину та Крушельницької, парк займає схил Львівської височини. Його історія налічує понад три століття, а сучасна планувальна структура значною мірою сформувалася ще в ХІХ столітті.
Єзуїтський сад
Історія парку починається ще у XVI столітті. Землі, на яких він розташований, спочатку належали львівській патриціанській родині Шольц-Вольфовичів, а згодом — венеційському консулу Антоніо Массарі. Пізніше територія перейшла до єзуїтів, які облаштували тут фільварок.
Саме з єзуїтами пов'язана перша історична назва майбутнього парку — Єзуїтський сад або Поєзуїтський сад. Тут свого часу були цегельня, броварня, корчма та господарські споруди.
Від приватного саду — до міського парку
Наприкінці XVIII століття відбулася важлива зміна. Після ліквідації монастирських маєтків імператор Йосиф II передав територію львівській громаді для облаштування міського парку.
Проте спочатку сад не одразу перетворився на зразкове місце відпочинку. Через недостатній догляд він занепадав, а наприкінці XVIII століття його передали в довічну оренду власнику ресторану Йоганові Гьохту. Той облаштував територію за тогочасними європейськими модними тенденціями: тут з'явилися альтанки, купальні, літній театр, карусель та інші розваги.
Парк двічі змінював свій «стиль»
Цікаво, що в різні періоди парк мав різний вигляд. За часів Гьохта його облаштовували за французьким принципом — із регулярними геометричними алеями.
А у 1855 році парк отримав нове планування. Проєкт реконструкції розробив Карл Бауер — директор міських плантацій Львова. Він перетворив територію на ландшафтний парк із нерегулярною системою доріжок та зелених насаджень. Саме композиція Бауера значною мірою збереглася донині.
Буря, яка змінила парк
Наприкінці XIX століття парк пережив одну з найбільших природних катастроф у своїй історії. Сильна буря знищила величезну кількість дерев.
Історик Іван Крип'якевич писав, що після стихії парк був буквально завалений сотнями повалених дерев, через що ним було неможливо пройти. Попри це, зелену зону згодом відновили.
Тут можна побачити дерева різного віку
Сучасний парк — це не просто газони та алеї. Тут ростуть клени, дуби, ясени, липи, граби, модрини, ялини та інші дерева.
Особливо привертають увагу старі дуби у верхній частині парку, клени вздовж центральної алеї та ясени поблизу ротонди. Дерева в парку різновікові, а частина насаджень походить ще із середини та другої половини XIX століття.
Ротонда, яка пережила час
Однією з малопомітних, але цікавих історичних деталей парку є ротонда з дорійською колонадою. Це споруда першої половини XIX століття, характерна для романтичної паркової архітектури того часу.
Поруч із нею можна побачити старі дерева, а сама ротонда є одним із небагатьох збережених елементів історичної забудови парку.
Пам'ятник Іванові Франку з'явився тут у 1964 році
Свою сучасну назву парк отримав після Другої світової війни. А у 1964 році в його нижній частині, навпроти головного корпусу Львівського університету, встановили пам'ятник Іванові Франку.
Над монументом працювали скульптори Валентин Борисенко, Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Василь Одрехівський та Яків Чайка, а архітектором був Андрій Шуляр.
Цікаво, що встановлення пам'ятника змінило не лише вигляд нижньої частини парку. Монумент розташували на місці колишнього квітникового партеру, який раніше формував композиційний зв'язок між будівлею університету та парадним входом до парку.
У парку колись був літній театр, а згодом — кінотеатр
Історія розваг у цьому місці також досить насичена. Ще у XIX столітті тут працював літній театр під відкритим небом.
У ХХ столітті парк продовжив залишатися місцем міського дозвілля. У повоєнний період тут діяли кінотеатр та ресторан. Частина споруд із часом зникла, а від колишньої інфраструктури сьогодні залишилися лише згадки та фотографії.
Парк змінював назви
За свою історію зелена зона мала кілька назв. Після 1919 року Єзуїтський сад перейменували на парк Тадеуша Костюшка. Після 1945 року він отримав назву парк імені Івана Франка, яка збереглася до сьогодні.
Понад 11 гектарів у центрі Львова
Сьогодні площа парку становить близько 11,6 гектара. Він залишається одним із найбільш впізнаваних зелених просторів центральної частини Львова.
У 2009 році парк реконструювали: впорядкували доріжки, відновили лавки, облаштували освітлення та оновили окремі елементи благоустрою.
Парк Івана Франка сьогодні — це місце, де історія Львова буквально накладається на сучасне міське життя. Тут можна пройти тією ж територією, де кілька століть тому був єзуїтський фільварок, побачити планування XIX століття, старі дерева та ротонду, а за кілька хвилин опинитися біля пам'ятника одному з найвідоміших українських письменників.
Саме тому під час прогулянки парком варто дивитися не лише під ноги, а й навколо. За звичайними алеями, старими деревами та парковими спорудами ховається історія Львова, яка пережила зміну імперій, воєн, назв і поколінь.
Читайте також: Полтва під землею, «статуя Свободи» та «стометрівка»: 10 цікавих фактів про проспект Свободи у Львові, – ФОТО
Джерело: 032.ua