Зміст
- Про зустріч Зеленського з Трампом та чи наблизилося завершення війни з РФ
- Про європейську Контактну групу щодо України
- Про ідею Франції та Польщі направити 40 тисяч миротворців в Україну
- Про гарантії безпеки без членства в НАТО
- Чи є конфлікт із США через відмову України мобілізувати з 18 років
- Про поразку Путіна в Сирії та як це вплине на Україну
Про зустріч Зеленського з Трампом та чи наблизилося завершення війни з РФ
(Усі публікації про зустріч із Трампом, – ред.) йдуть через західні медіа з посиланням на анонімні джерела. Тому це не має майже ніякого відношення до того, як далі розгортатиметься процес.
Можна негайно припинити вогонь. Але це означає за рахунок України простимулювати Росію продовжувати експансію з перехідним етапом, коли ти донакопичуєш ресурс. Тому що РФ не реалізувала завдання, які ставить перед собою. Вони набагато ширші, ніж захопити частини Донецької чи Луганської області.
Офіційних пропозицій, як завершити (війну, – ред.), немає. Окрім офіційних позицій України та Росії.
Росія вустами Лаврова, Пєскова та Путіна каже, що вони хочуть отримати чотири області. Хочуть відмови України не просто від НАТО, а від армії та натовської зброї. Щоб це була невелика армія з поліцейськими функціями, не більше. І хочуть домінування російської культури, мови та інформаційного простору в Україні.
А є позиція України, яка чітко фіксує, що не можна закінчити війну за рахунок України без руйнування міжнародного права. Щодо гарантій безпеки, то президент публічно про це говорить. Мало того, що треба закінчити війну з юридичним контекстом, ще й треба зрозуміти, що, якщо не добити Росію, не привести до політичної трансформації, вона завжди наполягатиме на праві домінувати через насильство в Європі.
Україна цього не хоче. Україна хоче розуміти, чи має вона право, як будь-яка інша країна, бути членом колективного альянсу. Якщо не хочете запрошення до НАТО, давайте проговоримо, як інакше захистити територію України від зазіхань РФ.
Трампу хочеться, щоб були прийняті негайні рішення, які будуть проамериканськими з точки зору інформаційного ефекту. Але є один нюанс. Ти не можеш закінчити цю війну в рамках сценарію Путіна і вважати, що ти закінчив війну. Тому що без примусу Росії – це сценарій Путін. І буде дивно, якщо адміністрація Трампа захоче підіграти Путіну.
Росія продовжує використовувати практично всю конвенційну зброю. Але вона розуміє, що перемогти Україну у будь-якому сенсі неможливо. І для Росії сьогодні важливим є інший контекст – обнулення репутації США. Щоб проміжно завершити війну в Україні на умовах РФ та показати, хто є глобальним лідером.
Про європейську Контактну групу щодо України
Європейський альянс складатиметься за фактом. Тому що не можна вдавати, що ризиків немає. Ці ризики генерує Близький Схід, хвилі мігрантів, російські перевороти в Африці та війна в Україні. Тиск на Європу зростає дедалі більше. І тут слід перейти до іншої концепції загальноєвропейської архітектури безпеки.
Ми бачимо заяви Польщі, що вона робить з точки зору переоснащення армії. Як вона активно скуповує різні види зброї, ППО, авіацію та артилерію. Бачимо зовсім іншу риторику у виконанні Франції та Німеччини. Це відмова від концепції, що Росія є безумовним партнером Європи.
Вони розуміють, що роль України буде набагато більшою, ніж це було протягом 30 років до початку повномасштабного вторгнення. Що, по-перше, Україна суб'єктна, а по-друге, має компетенцію, якої немає в жодній країні Європи, – готовність до протидії будь-якій збройній агресії.
І тому такий альянс можливий. Для мене загадково, чому США продовжують вважати себе великою країною, якщо вони відмовляться від просування чи захисту своїх цінностей. Я не розумію, чому тоді інші країни, наприклад, Китай будуватиме з БРІКС не економічну платформу, а політичний альянс, який буде тиснути на глобальні ринки впливів.
Про ідею Франції та Польщі направити 40 тисяч миротворців в Україну
Переговори (про завершення війни, – ред.) можуть розпочатися взимку, але давайте говорити відверто – це будуть переговори про певну заморозку. Але ці переговори можна проводити, коли у вас є інструменти примусу Росії. Тому що Росія, яка загрожує груповим ударом "Орешником", який буде співмірний за силою з ядерним (про це Путін постійно заявляє), не погоджуватиметься ні на які варіанти озброєних посередників у зоні конфлікту. Так само, як не погоджувалась на місії на лінії Грузія – Росія.
Чому вони повинні погоджуватися, якщо вважають, що можуть постійно тиснути та забирати додаткові території? Вони будуватимуть лінії фортифікацій і триматимуть на тих територіях 150 чи 300 тисяч своїх військових. Вони сприйматимуть це як полігон, щоб, наприклад, протягом п'яти років просунутися до Дніпра.
Я не розумію, чому Росія, яку ти ні до чого не примушуєш, має добровільно погодитись на сценарій, де є якісь 40 тисяч посередників, які не дозволять реалізувати концепцію повзучого захоплення України.
Мені подобається позиція (польського прем'єра – ред.) Туска. З огляду на головування Польщі в європейських інститутах бажано, щоб вона з жорсткою позицією була присутня на переговорах. Але сам по собі переговорний процес, де на столі лежатимуть ультимативні пропозиції, і Росія бачитиме всі публікації, що деморалізують західні країни та Україну… Чому ми маємо отримати позитивний чи навіть нейтральний результат переговорів?
Про гарантії безпеки без членства в НАТО
Президент Зеленський реалістично дивиться на ситуацію, пропонує інструменти, які є. Він каже, що, якщо є міжнародне право та готовий альянс із накопиченими ресурсами, не треба вигадувати інші інструменти, які не працюватимуть або будуть заблоковані на якомусь етапі.
Які можуть бути запропоновані інші гарантії безпеки? Для мене це "терра інкогніта". Якщо ти не є членом альянсу, ти можеш лише добровільно отримати щось, якщо та чи інша країна захоче передати. Але якщо ти є потенційним чи діючим членом альянсу, то все, що є на складах, маєш отримати для свого захисту. Ось у цьому і є гарантії безпеки для таких країн як Україна по відношенню до РФ.
Росія розуміє лише примус через силу, а це лише колективні альянси. Тому я не розумію розмови, що нас не хочуть запрошувати до НАТО, але, водночас, готові направити 40-тисячний контингент. Або все конкретно – запрошення до НАТО, вимоги до Росії та заморожування – принаймні зрозуміло, як це виглядає з контингентом. Або ні. Не може бути, що Росія наполягає "ніякого НАТО, навчань та зброї", але тут буде миротворчий контингент НАТО.
І є мілітарна компонента. Треба припиняти розписувати сценарії про те, що, як каже Німеччина, потрібно через п'ять років бути готовими воювати проти РФ. А навіщо ви хочете проти неї воювати? Російська армія вторгнення 2022 року та армія сьогодні на Донбасі виглядають по-різному. Сьогодні Росія розуміє, що таке велика війна та як використовувати ресурси. Вони вкладаються у сучасні типи ведення війни, використовують комбіновані атаки, інакше будують фортифікації тощо.
Якщо війна триватиме, то через п'ять років це буде фундаментально інша армія. Чому Європа, яка взагалі не матиме досвіду війни, зможе їй протистояти? Навіщо до цього доводити? Сьогодні ще можна добити РФ, коли є зброя на складах.
Чи є конфлікт із США через відмову України мобілізувати з 18 років
Ні. Мобілізувати із 18 років для чого? Щоб, не отримавши достатньо високотехнологічного обладнання, людина зі стрілецькою зброєю сиділа в окопі проти КАБів?
В Україні тяжкі мобілізаційні процеси. Якби Україна була насичена зброєю, тренувальними центрами, тоді це зовсім інша фізична, психологічна підготовка та навички використання зброї. Якщо ми вирішимо завдання щодо насичення паритетною кількістю зброї, тоді можливі зміни у мобілізаційному процесі. Але говорити просто "мобілізуйте 18-річних, і це вирішить питання війни" – це нонсенс.
Жодного конфлікту тут немає. Є дискусія, яку виносять у публічний простір, хоча це внутрішня дискусія лише на рівні військових. Як це має у публічному просторі вирішити питання не насичення України відповідною зброєю?
Про поразку Путіна в Сирії та як це вплине на Україну
Безперечно, можна казати про поразку Путіна в Сирії. Для Росії було важливо контролювати режим Башара Асада. Вони унеможливлювали використання сирійської території, наприклад, для газопроводу Катар-Сирія-Туреччина-Південна Європа.
Крім того, дестабілізація Близького Сходу загалом відволікала ресурси від України, передусім ресурси США та Великобританії. А ще там Росія обкатувала тактику бомбардування мирного населення КАБами та ракетами. Ми бачили, що вони робили з Пальмірою, Алеппо та в Ідлібі.
Це не знищення Росії, але точно знищення залишків геополітичної репутації Путіна. Те, що сталося у Сирії, непогано з точки зору розуміння, що таке мілітарна компонента РФ, що таке російська зброя, але є негатив. Тому що РФ зможе використовувати техніку, що залишилася, у війні проти України. Для неї знищення України – це принципова позиція "або пан, або пропав зник" .
Знищивши Україну, ти існуєш як глобальна неоімперія. Програвши в Україні, не буде Російської Федерації у тому вигляді, як ми її бачили в останні десятиліття. Буде інша країна з іншими урядами чи навіть в інших географічних кордонах.
