Провал першого етапу війни в Україні і санкції, накладені на Росію, не змусили Путіна відступити. У Кремлі продовжують розробляти плани, як окупувати ще більше наших територій. Чи є спосіб зупинити російського диктатора – у матеріалі РБК-Україна.
Безглуздість війни, розв'язаної Путіним проти України, може зрівнятися тільки з масштабом її жорстокості. Російська армія ось уже два місяці продовжує сіяти розруху на території нашої країни, знищуючи інфраструктуру, людей, цілі сім'ї і долі.
У відповідь на європейське гасло "Ніколи знову", що символізує трагедію Другої світової війни, росіяни видали свій – "Можемо повторити". І це найбільш об'ємний опис звірств, скоєних кремлівськими солдатами, на українській землі.
Україна не залишилася один на один з агресором. США і ЄС стають все більш щедрими на озброєння і санкції, якими вони б'ють по економіці Росії. І це, мабуть, головним чином заслуга нашої армії. Західні політики вважали, що Україна впаде за лічені дні або тижні, і, можливо, тому спершу не поспішали допомагати.
На такий результат, ймовірно, сподівався і сам Путін, починаючи свою "спецоперацію": мовляв, поки Захід зважиться вжити заходів, Київ вже буде захоплений. Звідси – явний прорахунок і неготовність Кремля до реакції світової спільноти. У підсумку за вісім тижнів країна, що має "другу армію в світі", близька до повної економічної ізоляції. І при цьому окупанти так і не змогли зайняти жоден облцентр, за винятком Херсона.
Проваливши початковий план по захопленню України разом з Києвом, Кремль розраховує виграти битву за східні області і, можливо, окупувати південь. Ні десятки тисяч російських солдатів, убитих в Україні, ні величезні фінансові втрати через міжнародні санкції, з якими вже зіткнулася Росія, поки не змусили Путіна відступити.
Хто або що може його зупинити?
Крах економіки РФ: слово за Євросоюзом
Росія вже стала світовим лідером за кількістю введених проти неї санкції, випередивши навіть Іран, Сирію та Північну Корея. Ще в перший місяць війни країни і міжнародні компанії стрімко обривали співпрацю з агресором і йшли з ринку РФ. Це при тому, що російська промисловість цілком залежна від західних технологій, деталей і обладнання.
Майже половина золотовалютних запасів Росії, що зберігалися за кордоном, заморожені. Аналітики пророкують їй швидкий технічний дефолт. ВВП країни за підсумками року, за поточного обсягу обмежень, скоротиться приблизно на 10-15%. Демократичні країни світу крок за кроком наносять удари по економіці РФ, але поки не зуміли пробити її "больовий поріг".
По-перше, Росії вдається обходити частину санкцій, використовуючи різного роду лазівки, компанії і держави-посередників. По-друге, Європа все ще не перекрила головне джерело наповнення російського бюджету – доходи від енергоносіїв: нафти і газу. А за рахунок підвищення світових цін на енергоресурси в цьому році Росія може заробити на експорті навіть більше ніж у минулому – 321 млрд доларів.
За приблизними оцінками, орієнтовно 40% газу і 27% нафти ЄС закуповує у Росії. Щодня держави блоку платять агресору по мільярду євро, заявив головний дипломат Євросоюзу Жозеп Боррель. Але Європа все ще зволікає з введенням ембарго на імпорт російської нафти і газу, побоюючись, що це вдарить сильним зростанням цін для громадян ЄС.
Європарламент закликав Раду ЄС ввести повну відмову від поставок палива з РФ, хоча всередині самого блоку немає єдності з цього питання. Щонайменше три держави – Німеччина, Австрія та Угорщина – виступають категорично проти ембарго.
Міністр економіки і фінансів Франції Брюно Ле Мер заявив, що Євросоюз може ухвалити рішення про заборону на імпорт російської нафти вже "в найближчі тижні". Якщо його прогноз збудеться, це стане вагомим кроком для знекровлення російської економіки. Інакше – Європі не вдасться перекрити "кисень" для військової машини Кремля, продовжуючи заливати країну-бензоколонку нафтодоларами.
Найочевидніший висновок – Путін зупинить війну, коли він не зможе її фінансувати. Якщо інстинкт самозбереження у російського диктатора візьме гору над його одержимістю Україною, можливо, він перестане штовхати свою країну в прірву. До того ж згубні економічні та бюджетні втрати можуть спровокувати турбулентність всередині самої Росії, і тоді Путіну доведеться "гасити пожежі" у своїй власній країні.
Фактор Китаю: ключовий "партнер" Кремля
Коли бліцкриг Путіна в Україні провалився, західні ЗМІ писали, що Кремль запросив допомогу у Пекіна. Влада США пригрозила Китаю серйозними наслідками за підтримку агресора. Але на офіційному рівні в КНР інформацію про військову допомогу Росії спростовують.
Пекін зайняв нейтральну позицію, не засудивши напад на Україну. Напевно в Кремлі очікували більшого від свого "старшого" партнера. Незадовго до початку "спецоперації" Путін відправився з візитом до Сі Цзіньпіна і залишився на відкриття Олімпійських ігор.
За підсумками цієї зустрічі вони підписали Спільну заяву про міжнародну політику і дружбу, при цьому розкритикувавши США і Захід. Як вказували авторитетні західні ЗМІ, саме Сі Цзіньпін міг попросити Путіна відкласти напад на Україну до закінчення зимової Олімпіади, щоби не затьмарити масштабну спортивну подію новинами про війну.
Ось тільки Китай не особливо поспішає на допомогу РФ. Корпорації і банки КНР, остерігаючись вторинних санкцій, не потурають Росії в обході іноземних заборон і обмежень. Наприклад, китайська платіжна система UnionPay, яка могла стати для росіян альтернативою після відходу Visa і Mastercard, призупинила співпрацю з підсанкційними банками.
Сі Цзіньпін і Путін (Фото: GettyImages)
Частка РФ в торгівлі Китаю становить близько двох відсотків, тоді як на ЄС і США припадає до 30%. Якою б різкою не здавалася риторика Пекіна щодо Заходу, ризикувати втратою цього ринку заради Росії він навряд чи стане.
Що вигідно і невигідно Китаю? Невигідна затяжна війна, яка несе нестабільність світової економіки і підриває логістичні ланцюжки. Найімовірніше, КНР не турбує, на які компроміси повинна йти Україна і в яких територіальних кордонах вона залишиться після війни.
Але що точно в інтересах Пекіна – це ослаблена Росія, яка через натиск міжнародних санкцій буде змушена кидатися в міцні "обійми" КНР, йдучи на будь-які її умови. Вже зараз Китай залишається основним торговельно-економічним партнером, на якого може покладатися РФ, ставши світовим ізгоєм. І якщо західні і китайські лідери зуміють прийти до спільної точки в російсько-українському питанні, це може переломити ситуацію на нашу користь.
Держпереворот і розгром
Ще один сценарій, який нерідко змальовують як іноземні, так і українські медіа – відсторонення і ліквідація Путіна. Британський The Telegraph описав такий варіант розвитку подій. Група бунтарів – генералів, чиновників і олігархів – може зважитися на держпереворот через санкції і заморозку активів, які наздогнали представників російської еліти. Після чого вони спробують перекласти всю відповідальність за війну виключно на Путіна, згладивши тим самим відносини із Заходом.
Наприкінці березня ще одне видання – The Times – написало, що з кожним тижнем війни ймовірність повалення Путіна зростає. Переворот, за їхніми даними, може здійснити Федеральна служба безпеки. У ФСБ нібито незадоволені тим, як протікає кремлівська "спецоперація" і її наслідки.
Паралельно наше Головне управління розвідки Мінборони повідомило, що частина політичної еліти РФ розглядає наступником Путіна директора ФСБ Олександра Бортникова. Останнім часом він нібито потрапив в опалу російського диктатора.
"Відомо, що Бортников і деякі інші впливові представники російської еліти розглядають різні варіанти відсторонення Путіна від влади. Зокрема, не виключається отруєння, раптова хвороба або інша "випадковість". Не виключено, що саме з цими процесами пов'язаний недавній "злив" розташування чеченських підрозділів на півночі Києва", – поінформували в українській розвідці.
Нещодавно видання Bloomberg, опитавши 10 джерел, повідомило, що серед правлячої еліти Росії справді є незадоволені війною з Україною. Зараз вони в меншості, хоча їхнє число постійно збільшується. Російський диктатор оточив себе "яструбами" і не бажає чути будь-які більш адекватні думки про ціну, розв'язаної ним війни. Як пише видання, поки в РФ немає тієї людини, яка була б готова кинути виклик Путіну.
Але у цього сценарію є своя побічна сторона. Немає ніяких гарантій того, що потенційний наступник Путіна виявиться більш дружнім по відношенню до України, вмить припинить війну і бомбардування наших міст. Хіба що він буде змушений це зробити, якщо зіткнеться з центробіжними процесами всередині РФ через держпереворот.
Чи може Україна зупинити Путіна, завдавши йому нищівних втрат на полі бою? У перспективі – так. Але Кремль уже довів, що не цінує людські життя і готовий закидати десятки тисяч солдатів на загибель в Україну. Покладати надії на те, що їхні матері чи дружини почнуть масові бунти проти війни, не доводиться.
Єдине, що може змусити Путіна дати задній хід – це серйозні втрати в плані військової техніки. І тут якраз важливі комплексні удари. В умовах, коли Росія буде по-справжньому страждати від нестачі фінансів, технологій, комплектуючих і обладнання, не маючи помітних успіхів на полі бою, продовжувати війну вона навряд чи зможе.
