Усвідомлення того, що ви заблукали в лісі, може спричинити сильний стрес, що ускладнює подальші дії.
«Перш за все — зупиніться. Не треба бігти навмання. Декілька глибоких вдихів дозволяють стабілізувати дихання і заспокоїтись», — пояснює психологиня кризових станів Дячковська.
Паніка блокує раціональне мислення, і часто люди самі ускладнюють ситуацію, намагаючись "вирватися" — йдуть далі в невідомому напрямку або травмуються, пересуваючись у темряві. Якщо ви розумієте, що загубилися, важливо знайти безпечне місце — це може бути велике дерево, галявина, або суха підвищеність. Там варто залишитися та оцінити ситуацію.
«Якщо ви зупинилися, шанс, що вас знайдуть, зростає в рази. Особливо, якщо перед походом ви повідомили комусь маршрут», — зазначає рятувальник ДСНС.
Він наголошує: перші 6 годин — критично важливі. Не варто одразу витрачати енергію на безсистемні пошуки дороги — краще зберегти сили, позначити місце перебування (яскравий одяг, гілки, написи на землі), і спробувати пригадати останню відому точку маршруту. Знання базових правил поведінки в дикій природі часто рятують життя — тому інструктори радять готуватися ще до походу: зарядити телефон, взяти ліхтарик, воду, запас їжі та карту.
Орієнтація на місцевості: що можна зрозуміти без навігатора
Навіть без компаса та смартфона можна орієнтуватися в лісі, використовуючи природні орієнтири. Зокрема, мох частіше росте на північному боці дерев, а нижня частина гілок з півдня зазвичай густіша через доступ до сонця.
Водночас важливо не покладатися лише на природні ознаки. У лісах Карпат, наприклад, часто буває обманливий рельєф — ви можете йти вниз, думаючи, що вийдете до річки чи села, але опинитесь у глухому яру. У такому випадку краще обирати підвищення — з гори легше побачити просіку, стежку чи інші ознаки цивілізації: стовп лінії електропередач, дах будинку, дорогу. Також можна дослухатися до звуків: гавкіт собак, шум транспорту, дзвони — усе це може свідчити про людське поселення.
Якщо ви маєте телефон із GPS (навіть без зв’язку), відкрийте офлайн-мапу або компас. Google Maps дозволяють орієнтуватися без інтернету, якщо карти завантажені заздалегідь. Інструктори радять завжди мати Power Bank — він може стати ключем до вашого порятунку.
Виживання: як забезпечити воду, тепло і безпеку в лісі
Опинившись у лісі на тривалий час, головне — зберегти сили, тепло та добути воду. Без їжі людина може вижити кілька днів, а от без води — значно менше. Шукайте струмок або річку. Якщо немає — дощова вода з листя, роса або тала вода — теж підходять. Але її бажано кип’ятити чи фільтрувати через тканину. Проте пити з калюж не варто — це ризик інфекцій.
Щоб не змерзнути вночі, особливо восени чи навесні, треба облаштувати примітивне укриття. Це може бути курінь з гілок і листя, захищений від вітру. Одяг варто зберігати сухим — для цього допоможе дощовик або поліетилен. Вогонь можна розпалити навіть у вологому лісі, використовуючи сухі гілки з нижньої частини дерев чи хвойну смолу. Завжди майте в рюкзаку сірники в герметичному пакеті або кресало. Це — найпростіше, що врятує вам життя.
Також варто подбати про безпеку від тварин: не залишайте їжу на відкритому місці, уникайте ночівлі біля водопою або на відкритій галявині. Не варто йти вночі — через низьку видимість шанс травмуватися різко зростає. Краще перечекати світло в безпечному місці, попри бажання «вибратися якнайшвидше».
Комунікація та сигналізація: як подати знак про своє місцезнаходження
Навіть якщо зв’язок слабкий або повністю відсутній, є способи дати знати про себе. Найперше — спробуйте піднятися вище. У багатьох регіонах мобільний зв’язок ловить на схилах або галявинах — у низинах сигнал часто зникає. Навіть короткий сигнал дозволить надіслати SMS із геолокацією. Якщо зв’язку немає, увімкніть телефон в енергозбереженні, щоб кожні кілька годин перевіряти мережу.
Інші способи сигналізації — візуальні: тканина яскравого кольору, дзеркальце або фольга, що відбивають світло, дим від вогнища. Три сигнали поспіль — міжнародний знак SOS. Якщо ви кричите, свистите чи стукаєте — робіть це тричі з інтервалом. Це зрозуміють навіть непідготовлені пошуковці.
Не менш ефективні сліди на землі: великі стрілки з каміння, зламані гілки, написи на піску чи снігу. Якщо ви вирішили йти з місця — залишайте помітки кожні 50-100 метрів. Рятувальники шукають людей за маршрутами. Якщо видно чіткі сліди руху, їм легше будувати траєкторію пошуків». Варто завжди пам’ятати: чим більше слідів ви залишаєте, тим вища ймовірність, що вас знайдуть.
Як підготуватися заздалегідь і не загубитися взагалі
Запобігання — найкращий спосіб уникнути небезпеки. Підготовка до походу починається задовго до першого кроку. Повідомте близьким точний маршрут, тривалість походу, орієнтовний час повернення. Якщо ви не вийдете на зв’язок у цей час — пошуки почнуться швидше. Також варто мати при собі мапу, компас, заряджений телефон із офлайн-картами, ліхтарик, ніж, воду, їжу на добу та термоковдру.
Не менш важливим є одяг. Люди часто йдуть у кросівках та футболці — це прийнятно для прогулянки в парку, але не в Карпатах чи Поліссі. У лісі легко поранитися, тому одяг повинен бути щільним, водонепроникним і яскравим. Також спеціалісти радять мати із собою свисток — звук добре поширюється в лісі та не потребує витрат енергії, як крик.
Багато трагедій трапляється саме через недооцінку маршруту. Люди не беруть воду, йдуть наодинці, не перевіряють прогноз погоди. Якщо ж подорож організована — важливо слухати провідника та не віддалятись. У будь-якому випадку, кожен похід має бути усвідомленим. Бо навіть найкрасивіший ліс — це територія природи, де без підготовки легко перетворити пригоду на боротьбу за виживання.