Майбутнє країни будується не лише на інфраструктурі чи економіці, а й на людському капіталі — тих, хто завтра стоятиме біля станків, боротиметься за енергетичну незалежність, створюватиме інновації, вчитиме і лікуватиме.
Однак сьогодні в Україні спостерігається серйозний дисбаланс між професійними прагненнями молоді та реальними потребами економіки.
Цей розрив особливо яскраво продемонструвало дослідження «Як побудувати містки між професійними мріями молоді і потребами відновлення», яке презентували на Ukraine Recovery Conference у Римі.
Нерівновага мрій і потреб: де найбільше розходження?
Згідно з аналітикою, у деяких сферах мрії вступників і запит ринку різняться у десять разів. Так, переробна галузь, за прогнозами уряду, потребуватиме близько 20% додаткової робочої сили в період 2024–2027 років. Проте лише 2% опитаних підлітків виявили бажання працювати у цій сфері. Аналогічна ситуація в енергетиці: потреба — 12%, натомість лише 1% молоді бачить себе в цьому напрямку.
Такі цифри є тривожним дзвінком: ключові для відновлення країни галузі залишаються за межею інтересу молоді. Причини різні — від відсутності сучасної профорієнтації до низької популярності «робітничих» професій у суспільній уяві.
Підлітки прагнуть бути вільними: власна справа чи фриланс
Ще один важливий аспект — перевага самозайнятості. Близько 73% українських підлітків прагнуть працювати на себе, займатися підприємництвом або фрилансом. І лише 19% хочуть бути найманими працівниками.
Це не лише відображення глобального тренду, а й свідчення пошуку контролю над власним життям. Проте така динаміка викликає питання — чи зможе економіка України, яка потребує стабільних кадрів у виробництві, обороні, інженерії, втримати молодь в рамках структурованого ринку праці?
IT — у фаворі, технічні спеціальності — поза фокусом
У першій п’ятірці найпопулярніших професій серед підлітків — лише одна технічна: сфера IT. Решта — це гуманітарні напрями, пов’язані з творчістю, медіа чи самореалізацією. Така структура професійних мрій контрастує з державними прогнозами, де основний акцент — на інженерів, будівельників, енергетиків, військових спеціалістів.
Водночас поточна структура вакансій на ринку праці демонструє потребу у фахівцях зовсім інших галузей: торгівля та ремонт, медицина, освіта, транспорт, де зараз відкрито найбільше вакансій.
Це свідчить про те, що ні урядові плани, ні мрії молоді не повною мірою збігаються з фактичними потребами роботодавців, а отже — існує системна криза планування й комунікації між державою, бізнесом та освітою.
Чому так відбувається: очікування vs реальність
Попри те, що 8 із 10 підлітків вже думають про свою майбутню професію, лише 30% мають чітке уявлення про неї. Для більшості визначальними критеріями є заробіток, стабільність, інтерес до сфери та можливість балансу між життям і роботою. Водночас у формуванні цих очікувань переважає особисте або сімейне уявлення, а не реальна інформація про ринок.
Шкільна профорієнтація, якщо і присутня, то часто формальна або застаріла. Бракує практичних інструментів — таких як стажування, кар’єрні ярмарки, менторство, зустрічі з професіоналами різних галузей. Молодь просто не має доступу до сучасної інформації про затребувані професії.
Що робити: рекомендації авторів дослідження
Автори звіту наголошують: щоб Україна могла ефективно відбудовуватись, потрібно активно коригувати систему профорієнтації, освіти та комунікації з молоддю. Зокрема:
-
Підвищити роль бізнесу та держави у формуванні кар’єрної політики;
-
Залучати молодь до практичного досвіду: через стажування, навчальні візити, хаби;
-
Запровадити гнучкі формати навчання, які дозволять адаптувати підлітків до нових професій швидше;
-
Популяризувати професії відновлення — через історії успіху, рольові моделі, кампанії;
-
Змінити ставлення до робітничих і технічних спеціальностей, зробивши їх престижними.
Професійні мрії — як ресурс відновлення, а не лише особистий вибір
Україна стоїть перед історичним викликом — відновити країну після війни. І це потребує не лише технологій і фінансів, а й людей, які готові працювати у ключових для розвитку сферах. Професійні мрії молоді — це не лише про індивідуальні амбіції. Це — частина національного ресурсу, який має бути спрямований на майбутнє.
Щоб зробити це можливим, суспільству потрібно не лише слухати молодь, а й вести з нею відвертий діалог про перспективи, виклики та можливості в різних професіях. Бо від того, які мости ми побудуємо сьогодні між мріями й реальністю, залежатиме, якою буде Україна завтра.