У суботу, 15 березня, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Шапошніковим та Олександром Веселовським.
Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань, повідомили у ЛМР.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.
Довідково
Олександр Веселовський (20.09.1995-01.03.2025) Уродженець села Петричі Львівської області.
Навчався у Петричівській філії І-ІІ ступенів Красненського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів №1, мав високі досягнення у навчанні та шкільному врядуванні. З відзнакою закінчив Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». У грудні 2017 року здобув диплом магістра в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».
Працював інженером-конструктором будівельних споруд, жив своєю справою. За словами близьких, був людиною, на яку завжди можна було покластися. Він допомагав усім, хто цього потребував. Скромний, розсудливий, принциповий, чесний перед собою та іншими, завжди чинив за велінням совісті. Любив людей, життя і щиро вболівав за долю України.
Після початку повномасштабного вторгнення росії став на захист Батьківщини від російських окупантів до складу 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Боровся із окупантами на Луганщині, двічі отримував поранення, однак продовжував сумлінно виконувати бойові завдання. Зі слів побратима, Олександр був дуже хороший, чи не єдиний, з ким можна було поговорити і отримати підтримку.
В Олександра Веселовського залишилися батьки, сестра, велика родина, друзі та знайомі.
Андрій Шапошніков («Генерал») (09.12.1976 — 08.03.2025) Уродженець міста Запоріжжя.
Навчався у Запорізькій гімназії № 97 Запорізької міської ради. Згодом здобув професію комерційного агента у місцевому технікумі.
Протягом свого життя обіймав посаду комерційного директора одного із запорізьких приватних підприємств. Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації Андрій Шапошніков був змушений залишити рідний дім і переїхати до Львова. Працював менеджером на місцевому підприємстві. Зі слів близьких, «завжди ходив на роботу у вишиванці». Для рідних був надійною опорою, справжнім «янголом-охоронцем». Мав виняткові лідерські якості та вмів вести за собою людей.
У 2024 році став на захист Батьківщини від російських загарбників у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Сухопутних військ Збройних Сил України. Ще під час свого першого бойового завдання отримав поранення, однак залишився на фронті.
За особисту мужність був неодноразово відзначений командуванням і за короткий відрізок часу отримав звання «старший сержант». Будучи командиром танка, спромігся врятувати своїх побратимів під ворожим обстрілом.
