У вівторок, 17 лютого, Львів попрощається з військовослужбовцями Михайлом Прихідьком, Дмитром Марченком та Ігорем Федунем, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
"Мерія закликає усіх долучитися до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань", – йдеться в повідомленні.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Михайла Прихідька та Дмитра Марченка поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна), а Ігоря Федуня — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
Біографічні довідки захисників
Михайло Прихідько (20.11.1994 — 07.02.2026). Львів’янин.
Навчався у Львівській правничій гімназії, згодом — в Українській академії друкарства за спеціальністю «Видавництво і поліграфічна справа».
Працював у сфері громадського харчування на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Михайло був світлою і щирою людиною, життєрадісним, із тонким почуттям гумору, любив жартувати. У вільний час грав у футбол із друзями, організовував турніри між командами. Вирізнявся вихованістю та завжди приходив на допомогу.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Херсонському напрямку у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Михайла Прихідька залишилися мати, сестра, родина та друзі.
Дмитро Марченко (12.10.1992 — 08.02.2026). Уродженець села Саї Сумської області.
Навчався у Саївській гімназії Синівської сільської ради Сумської області. Згодом здобув професію агронома у Харківському національному аграрному університеті.
Працював агрономом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО».
Зі слів рідних, Дмитро професійно займався футболом і волейболом, захоплювався риболовлею та полюванням, любив готувати. Вирізнявся мужністю, щирістю, розсудливістю й винахідливістю, був рішучим і впевненим у своїх переконаннях, щиро любив Україну та відзначався глибоким почуттям патріотизму.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів, повернувшись з-за кордону, став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Луганському, Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнаками Міністерства оборони України «Хрест Сил територіальної оборони», «Золотий Тризуб» та «Хрест доблесті», відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих», відзнакою «За службу українському народу» та медаллю «Ветеран війни».
У Дмитра Марченка залишилися брат, двоюрідні брати та сестри, родина, побратими та друзі.
Ігор Федунь (27.05.1979 — 10.02.2026). Уродженець міста Арциз Одеської області.
Навчався у ліцеї №66 Львівської міської ради. Проходив строкову військову службу у складі Державної прикордонної служби України.
Працював у деревообробній сфері на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Ігор був життєрадісним і справедливим, завжди усміхненим, добрим і щирим, охоче приходив на допомогу. Любив тварин, колекціонував марки, захоплювався риболовлею та плаванням, полюбляв гори й походи на природу.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Збройних Сил України та на Донецькому, Північно-Слобожанському та Запорізькому напрямках у складі 23-го окремого батальйону спеціального призначення Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Ігоря Федуня залишилися дружина, троє доньок та родина.
Джерело: 032.ua