Хто з українців може уявити зимові свята без колядок і щедрівок, без засівання? Ці давні народні традиції, що супроводжують нас все життя, вони прив’язані до конкретних релігійних свят. Але, оскільки з осені минулого року українська церква перейшла на новоюліанський календар, то і дати деяких свят відповідно змінилися.
Коли ж цього зимового сезону можна щедрувати та колядувати?
Колядування на Святвечір
Як розповідають етнографи та дослідники народних традицій, колядки з’явилися в Україні ще з дохристиянських часів. Ці обрядові пісні завжди супроводжували зимові свята наших пращурів. Після приходу християнства на терени нашої країни колядування набуло релігійного значення і в них почали прославляти народження Сина Божого Ісуса Христа.
У сучасному світі українці колядують на Різдвяний Святвечір, який за новоюліанським календарем припадає на 24 грудня. Це стала дата, яка буде актуальною не лише у 2024 році, а й у наступних.
Співають колядки й на саме Різдво (25 грудня). У Православній церкві України відповіли, що за церковною традицією колядувати можна до Богоявлення, яке припадає на 14 січня 2025 року.
За традицією, яка склалася у багатьох регіонах, першими йдуть колядувати діти, а за ними – представники чоловічої статі. Раніше дівчата до колядування не долучалися, але часи змінюються – і все частіше можна зустріти змішані гурти колядників.
Колядники мандрують від хати до хати, з собою вони несуть зірку та дзвіночок. Веселими співами повідомляють про народження Христа. Також в колядках висловлюються побажання господарям багатого врожаю, щастя, здоров’я та добра.
Серед найвідоміших і найпопулярніших колядок в Україні можна згадати такі: "Добрий вечір тобі, пане господарю", "Нова радість стала", "Бог предвічний", "Тиха ніч" та інші. Багато колядок мають народне коріння, але зустрічаються серед них і авторські. Як от, "Нова радість стала" чи "Небо і земля торжествують" – це коляди з Почаївського Богогласника, який був укладений монахами. Вони мають і текст, і ноти.
А, наприклад, автором колядки "Бог ся рождає" є Остап Нижанківський. Також можна пригадати різдвяну пісню авторства Богдана-Ігоря Антонича "Народився Бог на санях", яка насправді не є колядою.
Коли можна щедрувати цієї зими?
Зазвичай щедрування припадало на Щедрий вечір (Щедру кутю), який ще називають днем Святої Меланки. Ще донедавна цей день припадав на так званий Старий Новий рік, який зустрічали 13 січня. Але після переходу на новоюліанський календар дати змістилися, тому логічно, що Щедрий вечір – це останній день року. Саме 31 грудня настає час щедрувати (у деяких регіонах кажуть “маланкувати”). Подекуди в Україні щедрують напередодні Водохреща, яке, згідно з новим стилем, відзначають 6 січня.
Щедрівками – це величальні українські народні обрядові пісні, які, як і колядки, величають господаря та його родину, бажають щастя та щедрого врожаю. Ця традиція супроводжується веселими гуляннями молоді. Особливо молоді люди любили "водити Маланку". Зазвичай саме дівчата щедрують звечора і до опівночі, а хлопці вбираються у костюми Маланки, Василя, Цигана, Смерті, Кози та інших фольклорних персонажів і "водять Меланку".
Найпопулярнішою й найвідомішою у світі щедрівкою є “Щедрик” в обробці українського композитора Миколи Леонтовича, англійську версію слів для якої створив Петро Вільговський. У західних країнах вона відома як "Carol of Bells". Ця пісня у США та Європі стала символом Різдва.
А коли ж час посівати?
Посівають на свято Василя (День святого Василя Великого), яке раніше відзначалося 14 січня, а тепер перейшло на Новий рік – 1 січня. Ця традиція також йде з прадавніх часів і має язичницьке коріння, як і більшість народних українських обрядів.
Зазвичай, у цей день до полудня до хат мають завітати хлопці, щоб посипати їх зерном і заспівати з позитивними побажаннями. Для обряду посівання беруть зерно. Раніше це були переважно пшениця або жито, а зараз посівають також ячменем і гречкою. Зерно для посівання має бути цільним — це важливо, оскільки йдеться про майбутній врожай. Вважається, що не можна посівати горохом, пшоном і просом. За повір'ями, це принесе сльози в дім. Також кажуть, що посівати не можна голими руками – тільки в теплих рукавицях.
Господарі, які приймають посівальників, гостинно пригощають їх яблуками, пирогами, цукерками або навіть висловлюють подяку грошима. Зерно рекомендується зберегти в хаті до вечора, оскільки воно вважається важливим оберегом.
Також цього дня наші предки проводили молотіння дідуха, якого обов'язково ставили на Різдво. Це було уособлення духу зимових свят. Саме на Василя перший засівальник отримував велику честь "обмолотити" зерновий сніп, насіння з якого обов'язково зберігали до посівної. Українці вірили, що тоді урожай точно буде багатим.
Дідух, за повір'ям, не можна викидати, його слід було спалити в саду.
Читайте також: Традиційні пісні страви на Святвечір на Галичині
