Два роки тому ворог завдав ракетного удару по Одесі, застосувавши тактику подвійного влучання — дві ракети одна за одною по одній точці. Трагедія сталася 15 березня 2024 року й забрала життя полковника поліції Олександра Гостіщева, заступника полковника Дмитра Абраменка та ще 19 людей. Для колег і підлеглих це не просто дата в календарі, а день, який назавжди змінив їхній підрозділ і життя кожного з них. Саме тому ідея провести турнір пам’яті стала способом не лише вшанувати загиблих, а й продовжити їхню справу.
Журналісти Новини.LIVE побували на заході та на власні очі побачили як відбуввлись змагання.
Реклама Читайте також:
Турнір пам’яті
Метою змагань стало увіковічення пам’яті першого командира штурмового полку "Цунамі" Олександра Гостіщева, його заступника Дмитра Абраменка, а також усіх бійців, які загинули того дня. Крім того, турнір присвячений і всім полеглим побратимам полку, які віддали життя у війні проти російських окупантів. Пам’ять про них, кажуть військові, має жити не лише в словах, а й у діях.
"Оскільки ми є підрозділом спеціального призначення, який виконує бойові завдання на лінії зіткнення у війні з окупантами, то саме стрілецький турнір — це спосіб увіковічити пам’ять наших побратимів, які віддали найцінніше — своє життя на фронті", — зазначив командир штурмового полку "Цунамі", підполковник поліції Максим Цуркан.
Участь у турнірі взяли представники різних підрозділів — військові, правоохоронці та курсанти. Серед них — бійці 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ, представники бригади Нацполіції "Лють", курсанти військових навчальних закладів, а також діючі поліцейські. Для багатьох із них це не просто змагання, а можливість підвищити власну підготовку, адже відточування навичок стрільби має не лише символічне значення. Це безпосередньо впливає на ефективність підрозділів у бойових умовах. Саме такі тренування дають перевагу на полі бою і допомагають зберігати життя військових.
"За наших побратимів ми знищуємо окупантів значно більше, ніж втратили своїх. Тому відпрацювання цих навичок серед бойових підрозділів — це наша необхідність і наша сила", — наголошує командир.
Разом із бойовою підготовкою підрозділ продовжує виконувати і завдання з оборони міста. Зокрема, мобільні вогневі групи щодня працюють над захистом Одеси від повітряних атак. За словами військових, їм регулярно вдається знищувати ворожі дрони, які намагаються атакувати регіон.
"У нас працює мобільна вогнева група, яка прикриває підступи до Одеси. Були дні, коли збивали два шахеди, були — коли три. Найбільше за один раз — п’ять. Навіть сьогодні вночі був збитий дрон. Ми працюємо постійно і прикриваємо як узбережжя, так і саме місто", — каже командир штурмового полку "Цунамі", підполковник поліції Максим Цуркан.
Поки ж військові продовжують службу, не минає й дня, щоб не згадати полеглих побратимів. Вони залишаються поруч — у думках, спогадах і в серці кожного.
Бойові змагання
Турнір передбачав складну та інтенсивну програму, яка поєднує фізичні навантаження та стрілецьку підготовку. Учасники виконували вправи у повному бойовому екіпіруванні, після чого одразу переходили до стрільби по визначених мішенях. Такий формат випробувань максимально відтворює умови, з якими військові стикаються безпосередньо на передовій. Загалом програма складалась з шести стрілецьких вправ та дванадцяти фізичних елементів.
"Такі змагання ми проводимо ще з 2019 року. Якщо за кордоном це більше цивільний формат, то ми зробили їх у повному бойовому екіпіруванні, щоб максимально наблизити до реальних умов", — зазначив суддя міжнародної категорії, викладач кафедри вогневої підготовки Одеського державного університету внутрішніх справ Андрій Конько.
Фото: Новини.LIVE/ Вікторія Яслик
Навантаження під час проходження дистанції є надзвичайно високим. Після серії фізичних вправ учасники повинні зберігати точність стрільби, що вимагає не лише сили, а й витримки. Саме в таких умовах і перевіряється реальна готовність бійця до дій у бойовій обстановці. Вага спорядження може сягати 20–25 кілограмів, включаючи зброю та боєкомплект. При цьому бійці працюють одразу з кількома видами зброї — автоматами, пістолетами та дробовиками. Кожен етап має свої особливості та додаткові фізичні випробування.
"Є другий і третій рубежі. На другому працюємо з короткоствольною зброєю — пістолетами. А завершальний етап — це третій, де використовуємо гладкоствольну зброю, дробовики", — розповідає учасник турніру, військовослужбовець полку "Цунамі" за позивним "Магістр".
Учасники зауважили що, на початку дистанції втому майже не відчуваєш через адреналін, який нагадує бойову обстановку. Однак із кожним етапом навантаження зростає. Учасники виконують вправи з гирями вагою понад 30 кілограмів, пробігають сотні метрів між рубежами та одночасно готуються до стрільби. Наприклад, лише між окремими етапами необхідно подолати до 500 метрів бігом після серйозного фізичного навантаження. І вже у стані втоми — продемонструвати точність і швидкість ураження цілей.
"Насправді для нас тут небагато нового — усе максимально наближене до бойових умов. Є укриття, є умовний ворог, якого потрібно уразити. І ти використовуєш свої навички, щоб зробити це швидше, точніше і ефективніше", — додає "Магістр".
Саме така реалістичність і є головною особливістю турніру. Він не лише вшановує пам’ять загиблих, а й готує тих, хто сьогодні продовжує їхню справу — захищати країну на передовій.
Справа живе
На турнірі були присутній й найближчі загиблих, для них такі заходи — не просто формальність, а доказ того, що пам’ять про їхніх коханих, синів і побратимів живе. Вони бачать, що справа загиблих продовжується, а їх імена не зникають з часом. Саме підтримка бойового братерства сьогодні стає однією з найважливіших опор для тих, хто пережив втрату. Ірина Голуб, дівчина загиблого командира Олександра Гостіщева, зізнається: кількість людей, які зібралися на турнір, стала для неї сильним емоційним сигналом.
"Звичайно, це неабияка підтримка. Насправді, це викликає велику повагу і вдячність за те, що стільки побратимів приїхали. І навіть не домовляючись — дехто просто був тут, хоча вже служить в інших підрозділах. Це дуже цінно для нас і для родини. І те, що сьогодні відбувається, свідчить про правильні цінності у людей. Не дарма кажуть: людина живе доти, доки ми про неї пам’ятаємо", — говорить дівчина загиблого Ірина Голуб.
Дівчина згадує Олександра як не просто командира — він був людиною, яка вміла вести за собою. Його поважали не лише за професіоналізм, а й за людські якості. Він умів бачити ситуацію наперед і приймати рішення, від яких залежали життя інших.
"Він був максимально прекрасною людиною у всіх проявах. Дуже талановитим керівником і справжнім лідером. Таких людей — одиниці. Він мав природну здатність бачити на кілька кроків уперед. Це був командир, про якого можна лише мріяти. Я кажу це з власного досвіду, адже певний час була в нього в підпорядкуванні. Він завжди йшов уперед і вів за собою інших", — згадує вона.
Побратими добре знали: на нього завжди можна покластися. Його рішення були чіткими, зваженими та продуманими. Він встановлював однакові правила для всіх і вимагав їх дотримання, незалежно від обставин. Історія їхнього знайомства почалася ще у 2014 році, після Іловайська. Згодом життя знову звело їх під час повномасштабної війни — вже у зовсім інших обставинах. Тоді Олександр створював підрозділ, який згодом переріс у штурмовий полк "Цунамі". Так сталося, що Ірина опинилася з ним на одному напрямку і стала його підлеглою. Говорити про нього в минулому для неї досі важко. Каже, що внутрішньо він залишається поруч — у спогадах, у словах побратимів, у справах, які продовжують жити.
"Час вчить жити з болем. Ти отримуєш досвід і витримку. Але навіть через два роки не стало менше ні болю, ні горя. Просто спочатку воно тебе поглинає, а потім ти вчишся з цим жити. Дуже цінно, що є підтримка друзів, побратимів, рідних. Але це те, що ніколи не зникне — воно завжди буде з нами", — каже дівчина.
Війна забрала тисячі життів і залишила по собі тисячі історій втрат. За кожним іменем — родина, яка продовжує жити з цим болем щодня. Але водночас ці історії — про силу, пам’ять і відповідальність.
Раніше ми писали, що Острів Зміїний і надалі залишається однією з ключових точок у Чорному морі. Російські військові періодично демонструють активність поблизу нього, але закріпитися там не можуть. У Військово-морських силах наголошують, що будь-яка спроба висадки для окупантів приречена.
А також, про те сили оборони України продовжують системні удари по тимчасово окупованих територіях. 11–12 березня уражено об’єкти протиповітряної оборони, склади боєприпасів та логістики ворога та тимчасово окупованих територіях, зокрема в Криму.
Ваша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчиласяВаша пробна версія Premium закінчилася