Про гуманітарні виклики, з якими зіткнулася Україна через агресію РФ, допомогу міжнародних організацій, мужність наших медиків і волонтерів, а також іноземних колег, які їдуть їм на допомогу, щоб рука об руку рятувати життя українців, – в інтерв'ю РБК-Україна розповів глава Бюро ВООЗ в Україні, доктор Ярно Хабіхт.
З початком повномасштабного вторгнення Росії українська медична система зіткнулася з найскладнішими викликами за всю свою сучасну історію. Вдень і вночі наші медики рятують сотні людей, які постраждали в ході бойових дій. Не дивлячись ні на що вони продовжують свою роботу в операційних, пологових будинках, укриттях і на вулицях. Але навіть вони стають мішенями для ворожих ракет, бомб і танків.
При цьому в багатьох регіонах значно ускладнився підвіз ліків та інших критично важливих медичних поставок. Навіть в порівняно безпечних областях можна знайти далеко не всі потрібні медикаменти, особливо для людей з важкими і хронічними захворюваннями.
Окрема трагедія – це тимчасово окуповані і обложені міста, куди агресор не пропускає навіть гуманітарні конвої з водою, їжею і речами першої необхідності. Про все це РБК-Україна поговорило з представником Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) в Україні, доктором Ярно Хабіхтом.
– Скільки людей постраждали в Україні в результаті бойових дій з 24 лютого?
– В Україні багато що змінилося, коли сталася ескалація і почалася війна. За даними правозахисних організацій, по всій країні серед мирного населення постраждало вже понад 2 тисячі осіб. Крім цього, як ВООЗ, ми стурбовані атаками на медичну інфраструктуру. За останньою інформацією зафіксовано вже 46 таких випадків.
Це число, на жаль, з кожним днем збільшується. Відповідно до нашого мандату і резолюції Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я від 2012 року, ми відстежуємо такі атаки. Ми відстежуємо і підтверджуємо ряд нападів на медичні установи, машини швидкої допомоги, є, на жаль, жертви і серед медичних працівників.
Всі ці атаки означають, що співробітники сфери охорони здоров'я змушені боятися за свої власні життя. Це неприйнятно. Медсестрам і лікарям в Україні доводиться боротися за своє життя. Вони повинні бути впевнені, що на них не нападуть, поки вони підтримують мирних жителів, лікують їх рани і забезпечують постачання ліків. Проблема і в тому, що люди бояться відвідувати лікарів, тому що вони можуть зазнати нападу.
Медики та лікарні теж стали мішенями окупантів (фото: GettyImages)
ВООЗ закликає до того, щоб медичні установи залишалися нейтральними і захищеними. Оскільки це має вплив на повсякденну роботу медичних працівників, а також на цивільних осіб і людей, які потребують лікування.
Ми також бачимо, що у великих містах лікарні в основному можуть і змушені лікувати травми. Це дуже потрібно і ми хочемо подякувати медикам, як робили це за часів COVID. Зараз знадобилася все мужність, яке є у медсестер, лікарів і допоміжного персоналу, щоб продовжувати цю роботу, і це неймовірний стрес для них, їх сімей, але вони дійсно рятують життя.
– Як війна, за вашими оцінками, вплине на медичну систему в Україні в короткостроковій і довшій перспективі?
– Сьогодні я навіть не можу уявити, що таке довгострокова перспектива. Ми очікуємо, що система охорони здоров'я зможе функціонувати і підтримувати цивільне населення.
Мільйони людей, більше 10% українців, були змушені покинути свої будинки. Деякі з них зараз в західних регіонах, зараз кожна п'ята людина там – це внутрішньо переміщена особа. Понад 3,5 мільйона людей покинули Україну. Це найбільш швидкозростаюча міграційна криза на даний момент. В інших країнах така кількість людей виїжджає протягом року-двох. Тут же мова йде про тижні. Це матиме величезні наслідки для медичної системи.
Ці люди мають різні потреби. Ми бачимо все більше і більше пацієнтів, у тому числі дітей, які потребують лікування раку, хронічних захворювань, гіпертонії, діабету, а також гемодіалізу. Система охорони здоров'я змушена адаптуватися до всього цього у воєнний час, і це дуже, дуже складно.
Десятки співробітників ВООЗ у Києві, Львові та інших містах роблять все, що потрібно, щоб поставки тривали. На сьогодні разом з владою ми домоглися того, що медичне приладдя дійсно є на місцях. У нас є спеціальні набори для травматології та хірургії, і вони дійшли до різних міст.
Один такий набір може допомогти вилікувати 150 травмованих пацієнтів. Також він дає можливість надати базову первинну допомогу і необхідні медикаменти для 15 000 людей протягом трьох місяців. Так що дуже, дуже важливо, щоб ці комплекти були доступні. Вони вже доставлені в Київ, Суми, Харків, Дніпро, Краматорськ, Запоріжжя, Житомир і Черкаси.
Медична система адаптується щодня, щоб забезпечувати допомогу і догляд. І ми тут, щоб гарантувати, що все, що необхідно, буде доставлено туди, де це необхідно. І це не тільки ВООЗ, але і багато інших партнерів. В ООН ми бачимо величезну солідарність з Україною, щоб допомогти їй у часи війни.
ВООЗ доставила в Україну вже 100 тонн допомоги, на підході ще 118 (фото: ВООЗ в Україні)
– Ви назвали кілька міст, в які вдається доставити медичну допомогу. Що з тими містами, які знаходяться або в облозі, як Маріуполь або Чернігів, або на тимчасово окупованій території, як Херсон? Чи ведуться переговори, щоб ви могли отримати туди доступ і допомогти людям?
– ВООЗ працює над тим, щоб медичні набори були доступні там, де це можливо. Зараз п'ять літаків прибувають до Польщі. Ми забезпечуємо поставки, в тому числі машин швидкої допомоги, до Львова і далі.
Потім вся система ООН веде переговори про врегулювання конфлікту і щоб були забезпечені гуманітарні конвої. Наприклад, в Маріуполь, де ми бачили атаки на медичну інфраструктуру, де потрібні не тільки ліки, а й вода, їжа, ковдри та притулок.
На цьому зосереджені зусилля різних агенств всередині ООН. Наші колеги ведуть переговори на найвищому рівні. Так що не тільки ВООЗ, але і вся система ООН повинна гарантувати, що ці конвої можуть пересуватися. В останні дні було дуже важко, наприклад, дістатися до Сум. Але я дуже вдячний всім, хто виконував цю роботу, водіям вантажівок, які насправді ризикують своїм життям.
Ми дуже стараємося. Переговори проходять на найвищому рівні, наша роль полягає в підтримці. Але моє серце зараз з тими українцями, які знаходяться в районах, куди дуже важко дістатися.
– Ви згадали людей з важкими і хронічними захворюваннями. Вони потребують специфічних ліків, які зараз дуже складно дістати навіть у західних регіонах України. Чи можлива з вашого боку адресна допомога або ви надаєте її через уряд?
– Це саме та дискусія, яку я щодня веду з міністром Віктором Ляшком, про те, як дізнатися потреби починаючи однією лікарнею і закінчуючи всім Міністерством охорони здоров'я. Щоб все це було зібрано в одному списку і передано міжнародній спільноті, іншим нашим організаціям-партнерам.
Ми координуємо цей процес. Міністерство охорони здоров'я тільки нещодавно опублікувало перелік ліків, які також необхідні. Так що тепер ми щодня переглядаємо ці списки і дивимося, хто з партнерів може це забезпечити. Крім того, ВООЗ з партнерами також обговорює з країнами ЄС можливу евакуацію деяких пацієнтів. Онкохворі діти вже були вивезені в сусідні країни. Є багато дискусій і про пацієнтів з іншими захворюваннями.
Система охорони здоров'я в Україні змушена переорієнтуватися на лікування травм. Ми ж повинні забезпечити, щоб найбільш вразливі пацієнти могли отримати допомогу в інших країнах, а місцеві лікарні були забезпечені медикаментами. У моїх обговореннях з владою я розумію, що тут дуже багато відданих своїй справі медсестер і лікарів, які працюють кожен день, і нам потрібно стежити за тим, щоб у них було те, що потрібно для порятунку життів.
На допомогу українським медикам їдуть іноземні лікарі (фото: ВООЗ в Україні)
– З урахуванням навантаження на українські лікарні та медиків, чи можливо, що гуманітарні організації відкриють в Україні власні мобільні госпіталі?
– У подібних ситуаціях міжнародне співтовариство формує бригади екстреної медичної допомоги. Це можуть бути як прості медбригади, які надають первинну допомогу, так і дуже складні, які проводять хірургічні операції і приїжджають з власними польовими госпіталями.
Ми вже знаємо про групи лікарів і медсестер, які готові приїхати з Великобританії, США, Німеччини та інших країн. Деякі з них їдуть з повним набором обладнання, польовими госпіталями і машинами швидкої допомоги. Інші працюватимуть у медичних закладах, які вже є в Україні.
Так що безумовно будуть прибувати гуманітарні та медичні працівники. Найголовніше, щоб вони були добре скоординовані і працювали рука об руку з українськими лікарями і медсестрами, які рятують життя, як і ми. Так що коротко відповідаючи на ваше запитання: чи буде більше медичних працівників з інших країн, а також додаткові польові госпіталі і машини швидкої допомоги? Так, будуть.
– Чи вважаєте ви з точки зору вашого мандата і норм міжнародного права, що в Україні в цілому або окремих її регіонах, відбувається гуманітарна катастрофа?
– Ми бачимо, що в Україні йде війна. Багато людей залишають свої будинки. І на все це потрібна гуманітарна відповідь. У різних містах ситуація дуже сильно відрізняється. Справа не стільки в термінології, а в тому, як ми можемо підтримувати в цих регіонах роботу і життя українців.
– Часто в Україні звучать заклики до країн і організацій, які хочуть допомогти, що спершу потрібно з'ясувати тут на місці які потреби насправді зараз в пріоритеті. Наприклад, що одяг і медичні маски, якими забиті деякі гуманітарні вантажі, не потрібні. У той час як не вистачає тих же ліків. Чи ділитеся ви інформацією з іншими донорами про реальні потреби?
– Ситуація розвивається і змінюється щодня. Ми намагаємося оцінити потреби найкращим чином. Нам потрібно дивитися від села до міста, від медзакладу до області. Ми отримуємо необхідні сигнали як від влади на місцевому рівні, так і на рівні країни. Ще я бачу дуже багато листів із запитами про потреби. Ми об'єднуємо разом два цих канали.
Також я хотів би подякувати всім волонтерам в Україні. Ми звертаємося до міжнародних партнерів, дивимося що може зробити ВООЗ своїми силами і робимо це. Але з перших днів волонтери мобілізувалися, тому що вони куди краще бачать всі ці потреби, вони тут. У ВООЗ є команда по всій країні, але нас всього сто людей, а в Україні мільйони людей, які насправді знають, що відбувається на місцях.
Зі свого боку ми дивимося, що можна і потрібно доставити в Україну, – вже привезли 100 тонн допомоги. На шляху до Жешува ще 118 тонн, вони прибудуть на початку тижня, а далі будуть доставлені до Львова. У той же час я знаю, що і багато інших займаються збором і поставками ліків. Тому я дійсно дякую всім, від медичних працівників до волонтерів, які проробляють величезну роботу. І я дуже хочу, щоб всі вони залишалися в безпеці, пересуваючись по країні і підтримуючи українців.
