"Президент точно знає, що я не просився на цю посаду. Навпаки, я відмовляв його від цього призначення. Він точно знає, що і скільки я зробив, і він точно знає, що якщо він доручить інший важливий проект, я з радістю погоджуся. Тому що ця посада – це Голгофа", – заявив міністр оборони Олексій Резніков на прес-конференції 28 серпня.
Перед ним на столі лежало кілька зразків турецьких зимових курток для українських військовослужбовців. Торішня закупівля міністерством цих курток стала приводом для чергового гучного скандалу навколо Міноборони. І знову оживила давні кулуарні розмови про можливе звільнення Резнікова з посади.
Від яєць до курток
Скандальні історії переслідують Міноборони та його голову від початку цього року. Спочатку були "яйця по 17 гривень". Журналісти-розслідувачі стверджували, що міністерство за завищеними цінами закупило одразу кілька продуктових партій для військовослужбовців, але у політичному фольклорі залишилися саме яйця.
Резніков вийшов із поясненнями, які пресу не влаштували, скандал набирав хід. На початок лютого швидке звільнення міністра з посади виглядало справою вирішеною. Олії у вогонь підлила й історія з головою департаменту військово-технічної політики Олександром Лієвим, у якого нібито виявився російський паспорт. Ця інформація не підтвердилася, після чого автори розслідування вибачилися.
Але маховик вже надто розкрутився, 5 лютого голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія офіційно заявив, що Резніков перейде на посаду голови Мінстратегпрому, а його місце займе начальник ГУР Кирило Буданов. При цьому причиною було оголошено не корупційні скандали, а необхідність "мілітаризації" міністерства.
Але в результаті у лютому нічого так і не сталося, Резніков і Буданов залишилися на своїх місцях. Але певний шлейф "токсичності", принаймні, серед частини умовної "активної публіки" все ж таки тягнувся. У реаліях української, та й не тільки, політики для отримання негативного образу зовсім необов'язково бути особисто винним у корупції чи інших злочинах – достатньо програти боротьбу в медіа-полі. Тим більше, що Резніков як керівник міністерства є його публічною особою і несе публічну, політичну відповідальність за те, що там відбувається, навіть якщо сам ні до чого не причетний. І навіть його добрі стосунки із Заходом та особистий внесок у отримання Україною зброї цього не перекриють.
Вже у серпні розпочався поточний скандал із турецькими куртками. Спочатку головне звинувачення звучало в тому, що літні куртки з Туреччини на шляху до України "перетворилися" на зимові. Втім, незабаром з'ясувалося, що куртки справді зимові, тому на слуху опинилися інші аспекти резонансної закупівлі: ціна та фірма-постачальник, співвласником якої є племінник нардепа від СН Геннадія Касая. На що Резніков відповідає: куртки виявилися не літніми, а зимовими, українські солдати відвоювали в них минулу зиму, а сама закупівля відбулася за ринковою ціною – отже, жодних претензій до Міноборони не може бути.
Зараз міністр із прихильниками та його критики продовжують вести боротьбу в медіа та соцмережах, дискусія вже багато в чому живе своїм життям, аж до з'ясування, чи можна непомітно відпороти бирку від куртки, щоб пришити іншу, чи ні.
Міністр оборони України Олексій Резніков (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)
Питання про відставку міністра, попри те, з порядку денного не знято. Як розповідають різні поінформовані джерела РБК-Україна в команді влади, ще наприкінці липня, до початку "курткового" скандалу, було ухвалено рішення таки звільнити Резнікова і призначити його послом у Великій Британії. При цьому з британцями щодо цього вже давно йдуть попередні неофіційні переговори – невід'ємна складова таких дипломатичних процедур. Остаточної відповіді, запевняють співрозмовники видання, з Лондона поки що не отримано. І припускають, що останній скандал може вплинути на ситуацію.
Втім, це не головна проблема. Основна причина, через яку зміна голови Міноборони так і не відбулася, цілком типова для команди Зеленського – неможливість знайти наступника.
В українських медіа як можливих кандидатів на посаду голови Міноборони, серед іншого, називали два прізвища: міністра з розвитку стратегічних галузей Олександра Камишіна та віце-прем'єра, міністра інфраструктури та розвитку територій Олександра Кубракова.
Але джерела РБК-Україна стверджують, що Камишин, хоч і користується повагою з боку вищого керівництва країни і вважається ефективним на своїй посаді, поки що недостатньо "заматерів", щоб очолити таку непросту структуру, як Міноборони, і поки що краще, щоб він і надалі вів свої проекти у Мінстратпромі.
Кубраков же нібито сам був не проти перейти до Міноборони, головна мотивація в тому, що тематика "відновлення України", якою він займається – надто складний в організації і вельми невдячний процес. Тим більше, і західні друзі України, м'яко кажучи, поки що не стоять у черзі з мішками грошей, які хочуть витратити на наше відновлення. Але й у випадку з Кубраковим так нічого й не вирішилося.
– Отже, Камишіна та Кубракова зі списку претендентів на Міноборони можна викреслювати? – поцікавилося РБК-Україна у співрозмовника у президентському оточенні.
– Викреслювати поки що нікого не можна, у нас може статися будь-що, — відповів той.
Турнір претендентів
Відчайдушний пошук кандидата на посаду голови Міноборони продовжується. Окрема проблема – згідно із законом, він має бути цивільним, а не військовим. Тому, щоб призначити на посаду, наприклад, першого заступника Резнікова, генерал-лейтенанта Олександра Павлюка (а його прізвище також звучало в кулуарах), довелося б змінювати законодавство, ще й у розріз із принципами НАТО. Хоча за наявності остаточного рішення та політичної волі це навряд чи стало б непереборною проблемою.
Серед кандидатів на Міноборони виринала і кандидатура голови СБУ Василя Малюка. При цьому його хотіли б зробити одразу і віце-прем'єром по силовому блоку, щоб подати його перехід до Міноборони не просто як звичайну кадрову ротацію, а як системну реорганізацію уряду у військових умовах. Але виникло одразу кілька проблем. В Україні, як і в інших країнах, між військовими та спецслужбістами завжди є певна конкуренція чи навіть нелюбов – тому "чужого" Малюка могли б не сприйняти його ж нові підлеглі. Крім того, його поточною діяльністю на посаді голови СБУ задоволені на Банковій.
Про те, як відчайдушно у владі намагаються вирішити кадрову проблему, говорить і той факт, що обговорювався перехід Малюка на посаду не лише голови Міноборони, а й глави МВС (діючий міністр Ігор Клименко нібито навіть писав заяву про відставку після одного внутрішньокомандного конфлікту).
Голова СБУ Василь Малюк (фото: facebook.com/SecurSerUkraine)
Крім того, як розповідає співрозмовник видання у парламенті, кадрові танці навколо Міноборони варто розглядати й у ширшому контексті. Так, на Банковій давно хочуть забрати у місцевої влади частину податку на доходи фізосіб, що забезпечує багатьом громадам левову частку бюджету і нерідко витрачається на умовну "бруківку". Ці гроші планується акумулювати у певному фонді та перенаправити на потреби оборони.
І нехай навіть розпорядником фонду можна призначити не Міноборони, а Мінстратегпром, а в самому Міноборони закупівлі незабаром виведуть з міністерства на окремі агенції – все одно багато депутатів, розповідає співрозмовник, можуть відмовитись голосувати за "антибруківку" при нинішньому керівництві Міноборони, хоча така мотивація і виглядає явно популістською.
У сухому залишку ситуація навколо Міністерства оборони залишається завислою. Верховна рада повернеться до пленарної роботи вже наступного тижня, але не факт, що одразу візьметься за це питання – цілком імовірно, що нового міністра на той час так і не знайдуть. Хоча якийсь шорт-лист кандидатів на середину цього тижня начебто з'явився. І в ньому, серед інших, є голова Фонду держмайна Рустем Умеров.
Звичайно, охочих зайняти це крісло вистачає, це видно навіть по розгону відповідних прізвищ у соцмережах. Але ці люди відбір не проходять і не пройдуть. А ті, кого у найвищому кабінеті хотіли б бачити на цій посаді, загалом самі розуміють: будь-хто, хто зайняв би крісло глави міністерства, приречений на нові скандали, оскільки простежити за всіма процесами просто неможливо. А опоненти завжди можуть підміняти реальну боротьбу з корупцією політичним хайпом.
Не можна виключати і той варіант, що Резніков так і залишиться на своїй посаді. Прикладів того, як топ-чиновник, якого всі впевнено сватають на вихід, залишається на посаді на місяці, а то й на роки, у нинішній владній команді чимало.
