Новий наступ? Що задумала Росія на фронті і чи готовий Путін зупинити війну

Головне:

  • Чи справді Росія готується до нових наступальних дій на фронті
  • Які напрямки фронту є зараз ключовими для Москви
  • Якщо не буде перемир'я, чи зможе Росія продовжувати війну
  • Який справжній задум Путіна і як він хоче переграти Трампа та Україну

Росія з другої половини березня активізувала тиск та атаки на фронті. Українські військові вважають, що влітку бойові дії можуть ще більше посилитись. Усе це відбувається на тлі переговорів зі США про можливу зупинку війни в Україні.

Уже минув майже місяць відтоді, як Путін, схоже, фактично відкинув ідею Трампа невідкладно припинити вогонь. Але натомість він начебто погодився розглянути можливість енергетичного перемир'я та потенційне перемир'я в Чорному морі.

Уже понад місяць представники Білого дому постійно зустрічаються та ведуть обговорення з російськими посадовцями. Але попри обіцяну Трампом швидкість у завершенні російсько-української війни, це питання досі виглядає чимось "підвішеним" та невизначеним.

І поки посадовці в Білому домі продовжують заявляти, що Москва прагне миру, українські військові, з якими поспілкувалось видання, мають сумніви, що Путін взагалі готовий в близькій перспективі припиняти бойові дії.

Що готує Росія

"Росія готується продовжувати тиснути на фронті всюди, де намацає слабину. Незалежно від переговорів, у них є свої затверджені плани. У кожного командувача їхніх угруповань військ зберігається завдання наступати. І кожен з них має показувати результати. У кого з них ситуація буде виглядати більш перспективною – тому і нададуть якесь посилення та резерви. Навряд чи поки йдеться про якесь серйозне загострення чи масштабування бойових дій, але наразі вони планують зберігати нинішню динаміку", – каже один із співрозмовників видання в Силах оборони.

По-перше, агресор буде намагатись просуватись чи промацувати оборону у Харківській та Сумській областях, вважає член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. Зараз противник уже веде постійні бої на території кількох населених пунктів у прикордонні на Сумщині, але глибина його вклинення не перевищує кількох кілометрів. При цьому українські підрозділи теж все ще утримують кілька населених пунктів на території Курської області.

"Росіяни прагнуть створити так звану "буферну зону" на території Сумської області, у прикордонні. Цілком можливо, що це стосується також Харківської та Чернігівської областей, хоча поки я не бачу якоїсь нетипової активності росіян там", – погоджується у розмові з виданням координатор групи "Інформаційний спротив", військово-політичний оглядач Костянтин Машовець.

Українське командування остерігалось, що для наступу на Сумську та Харківську області ворог кине ті сили, які були акумульовані у Курській області. Нові дивізії у росіян поки що не сформовані, тому саме "курські війська" – це той основний ресурс, яким поки зможе оперувати противник для посилення тих чи інших напрямків фронту.

Саме через цю загрозу – щоби розтягнути війська противника – Сили оборони три тижні тому розпочали наступальні дії на території сусідньої Бєлгородської області, пояснюють два джерела видання у військових колах. Там українські підрозділи наразі контролюють два прикордонні села, які розташовані в трьох кілометрах від нашого державного кордону.

Експерти також припускають можливість заходу росіян у Дніпропетровську область – передусім не у військових, а, скоріше, в пропагандистських цілях. Так Кремль спробує показати своїй внутрішній аудиторії нібито великий прогрес у війні, адже вони б уперше з 2022 року зайшли на територію ще однієї української області. Проте одне з джерел в Силах оборони стверджує, що їм наразі невідомо про якісь плани наступальних дій ворога саме на території Дніпропетровській області. Водночас співрозмовник не виключає сценарій, що у разі повної окупації півдня Донецької області противник може і не зупинитись на досягнутому і піти на захід.

Позиції росіян знаходяться зараз в шести кілометрах від Дніпропетровської області (карта: DeepState)

Іншим потенційно небезпечним може стати Запорізький напрямок. Місяць тому росіяни розпочали наступальні дії на нашому правому фланзі – в районі П'ятихаток та Малих Щербаків, як це раніше прогнозувало РБК-Україна. Наразі ворожим підрозділам вдалось просунутись вперед на лічені кілометри. Але, за даними видання, противник має на цю ділянку більш масштабні плани, які простягаються щонайменше до Оріхова і в бік Запоріжжя. Ще однією загрозливою ділянкою можуть стати острови на Дніпрі у Херсонській області, де росіяни за останні півроку вже здійснювали спроби наступів та атак.

"Зараз є певні рухи ворога на Запорізькому напрямку, але вони поки мають лише тактичний масштаб. Тобто зараз росіян бентежить частково – Південна операційна зона, прикордоння у Сумській та Харківській областях, і насамперед – Східна операційна зон", – уточнив Машовець.

Йдеться про Куп'янський, Лиманський напрямки, а також про район Часового Яру та Торецька, звідки агресор планує рух на Костянтинівку. Усі ці ділянки відіграють для ворога важливу роль для окупації півночі Донецької області.

При цьому захоплення Куп'янська, а також територій на північ від нього може одночасно бути і елементом російського плану зі створення "буферної зони" з боку Харківської області у їхньому прикордонні. Ще одним напрямком концентрації зусиль ворога залишиться місто Покровськ, який необхідний йому для розширення масштабу контролю вже на півдні Донецької області.

Фактично єдиною відносно стабільною прифронтовою ділянкою на Сході залишається район Сіверська. Співрозмовники видання припускають активізацію росіян і на цій ділянці, адже без захоплення Сіверського виступа їм буде вкрай складно рухатись на Слов'янськ та Краматорськ.

"Зараз російські війська здебільшого зосереджені на просуванні в Донецькій області, оскільки російське керівництво прагне окупувати всю територію Луганської та Донецької областей. Російські війська, ймовірно, продовжуватимуть ці зусилля, особливо – щоб захопити решту Донецької області у майбутньому. Вони будуть боротися за захоплення українського поясу фортець із сильно укріплених міст вздовж лінії Слов’янськ-Краматорськ-Костянтинівка", – каже РБК-Україна аналітик з питань Росії в ISW Крістіна Гарвард.

Однак, за її словами, захоплення цієї агломерації буде для Москви величезним викликом, оскільки потребуватиме чимало особового складу та озброєння.

Чи зможе Росія далі вести війну

Попри можливі плани Путіна на фронті, здатність Москви продовжувати війну навіть у нинішньому темпі після 2025 року буде під великим питанням. Зараз Росія проводить інтенсивні піхотні атаки, які призводять до великих втрат серед особового складу. Москві доводиться пропонувати все більші фінансові стимули своїм громадянам, щоб набирати достатньо людей в армію для поповнення цих втрат, зазначають в ISW.

"Здатність Росії продовжувати ці зусилля з криптомобілізації в середньостроковій перспективі є малоймовірною, оскільки російській економіці та казні буде важко підтримувати такий високий рівень витрат. Перед Путіним може постати жорстке рішення щодо проведення ще одного вкрай непопулярного часткового примусового призову, подібного до того, що ми бачили у вересні 2022 року", – каже Гарвард.

Ще однією проблемою, з якою Москва, за оцінкою ISW, ймовірно, зіткнеться в найближчі 12-18 місяців, є скорочення запасів обладнання. Російська оборонно-промислова база не здатна виробляти нові транспортні засоби чи артилерійські системи настільки швидко, щоби поповнювати свої поточні втрати на полі бою. Кремль значною мірою покладається на свої запаси обладнання радянських часів. Але це обмежений ресурс, який прогнозовано вичерпається наприкінці 2025 або в 2026 році, додають в ISW.

"Росія могла б у майбутньому покластися на деяких своїх союзників і партнерів, щоби компенсувати будь-який дефіцит, але, ймовірно, у цих партнерських відносинах є певні обмеження. КНДР, можливо, захоче надати Росії більше військ, матеріальних засобів або техніки у майбутньому. Тоді як здатність Ірану постачати Росії бронетехніку, артилерійські системи чи боєприпаси обмежена через потенціал його ВПК. Китай же поки що, схоже, не бажає підтримувати Росію напряму", – вважає Гарвард.

Україні буде складно продовжувати війну – причому як без підтримки від США, так і з нею. Проте і Росії не буде легко. Путін та кремлівська "верхівка" не може не усвідомлювати, що подальше продовження війни буде тягнути російську економіку на дно, з якого з плином років вони просто не зможуть піднятись.

"Теоретично Росія зможе продовжувати війну і в 2025-му, і в 2026-му році, так само, як і ми зможемо протриматись цей час. Але, за даними аналітиків, в тому числі російських, якщо не буде припинення бойових дій до 2026 року, то в Росії почнуться незворотні економічні процеси, які призведуть до гостро негативних наслідків для їхньої країни. Тому для них вікно можливостей, коли вони мусять зупинити війну – це 2025 рік. Але ж вони хочуть це зробити з досягненням своїх максималістських цілей, які вони просували в 2022 році", – пояснює Веніславський.

У Росії в 2026 почнуться відчутні проблеми з особовим складом та озброєнням у разі продовження війни (фото: GettyImages)

Усі ці масштабні плани Росії на фронті можуть вказувати на те, що Путін готовий припиняти бойові дії, але не готовий відмовлятись від своїх максимальних умов та вимог, які є неприйнятними для нас. Тож Москва нібито і не відкидає мирних кроків Трампа. Але всіляко розтягує їх у часі, щоби погіршити становище України і відбити ту частину українських територій, на які вона претендує – якщо не за столом переговорів, то на землі.

"США вже навіть не кажуть про довгостроковий мир. Їм зараз просто потрібно припинити вогонь, щоби показати, що Трамп домігся того, що декларував під час кампанії. Але я думаю, що це буде ситуативно. На мою думку, ймовірність того, що будуть досягнуті більш глобальні мирні домовленості, на даний момент не дуже висока. Хоча часова рамка, коли це все має викристалізуватись, вже майже підходить до кінця – у нас залишився приблизно місяць, десь до середини травня, щоби побачити здатність чи нездатність аргументів команди Трампа зупинити Росію від продовження війни", – вважає Веніславський.

Ключове у цьому трикутнику "США — Україна — Росія" навіть не те, як поводить себе Москва. А те, як дозволяє їй себе вести Вашингтон. В команді Трампа проглядається очевидний розкол між геополітичними "неофітами", які все ще живуть у парадигмі "business as usual", і справжніми політиками, яким не чужий поділ на "добро і зло", "агресор і жертва".

Ідеологічні протиріччя між цими двома крилами не дозволяють сформувати єдину жорстку позицію Вашингтона в питанні російсько-української війни. Тому в результаті і виходить так, що голова Держдепу і спецпредставник президента по Україні засуджують дії Росії, а інший спецпредставник Трампа, що комунікує з Кремлем, повторює наративи його ж пропаганди.

По суті, Путін тягне час у надії на те, що з усього цього трикутника Росія здатна найдовше протриматись, адже Трамп поспішає за перемогами, а Україна, за оцінкою Кремля, має менший запас міцності. Але, знову ж таки, російський диктатор це робить лише тому, що йому поки що дозволяють це робити. Умиротворенням неможливо примусити агресора до миру – мир можливий лише через силу по відношенню до агресора, як це, зрештою, колись і обіцяли в команді Трампа.