Коли мільйони американців вийшли на вулиці протестувати проти політизації правосуддя, президент Трамп відповів відео від ШІ, де він скидає лайно на демонстрантів. Цей жест не був випадковим – це перевірена авторитарна тактика приниження опонентів, щоб відлякати інших від приєднання до протесту, пише відома публіцистка та журналістка Енн Епплбом у The Atlantic. На її думку, використання брудної пропаганди, наклепів та дегуманізації протестувальників запозичене з підручника диктаторів від Пекіна до Москви. Питання в тому, чи зможуть американці, як колись жителі Східного Берліна, переконати прихильників влади перейти на бік більшості.
Підполковник Гаральд Єґер чергував на контрольно-пропускному пункті Берлінського муру ввечері 9 листопада 1989 року, коли помилка на телевізійній пресконференції переконала тисячі східних берлінців, що їм дозволено перетнути кордон до Західної Німеччини. Люди побігли до КПП. Вони почали кричати Єґеру, вимагаючи відкрити шлагбаум, хоча ніхто не повідомляв йому про будь-які зміни, розповідає Енн Епплбом у The Atlantic.
Та все ж, "коли я побачив там маси громадян НДР, я зрозумів, що вони мають рацію", – розповів він інтерв’юеру багато років потому. В іншому інтерв’ю він згадував: "У той момент мені стало так ясно… яка це дурість, брак людяності. Я нарешті сказав собі: "Цілуйте мене в дупу. Тепер я робитиму те, що вважаю правильним". Він відкрив шлагбаум, і люди почали проходити.
Якби ці події відбулися на кілька місяців раніше, зауважує Енн Епплбом, Єґер, можливо, залишив би бар'єр закритим. Але "маси громадян НДР", які восени виходили на марші проти диктатури у Східному Берліні, Лейпцигу та інших містах, сформували його розуміння подій. Спостерігаючи за ними, він усвідомив, що більшість його співгромадян виступають проти режиму і ненавидять мур. Якщо всі проти нього, він більше не хотів його обороняти, пояснює авторка.
На думку Енн Епплбом, відмінностей між демонстраціями "No Kings", що відбулися по всіх Сполучених Штатах у суботу, та протестами у Східній Німеччині 36 років тому безліч. На акції, яку вона спостерігала у Вашингтоні, округ Колумбія, авторка не бачила спецполіції. На осінніх демонстраціях 1989-го теж не було костюмів тварин, милих саморобних плакатів чи людей, котрі танцювали макарену. Та принаймні одна мета була спільною: нагадати прихильникам і співучасникам влади, що суспільство невдоволене. Більшість американців виступають проти політизації правосуддя президентом Дональдом Трампом, його мілітаризації ICE та узурпації повноважень Конгресу. Зрештою, вважає Енн Епплбом, дехто з цих прихильників і пособників президента може, як і прикордонник Єґер, пристати на бік більшості та допомогти покласти край цьому наступу на верховенство права.
Люди в Білому домі теж це знають, переконана Епплбом, тому й відреагували відповідно. Трамп виклав створене штучним інтелектом відео самого себе як пілота-винищувача в короні, що летить над американським містом і зливає лайно на американських протестувальників. Натяк був недвозначний: Трамп хотів висміяти й очорнити мільйони американців, буквально зобразивши їх покритими екскрементами, щоб жоден з його прихильників не схотів приєднатися до них.
На думку Енн Епплбом, глузування не єдиний інструмент Трампа, і не єдиний запозичений його командою у інших автократів та претендентів на автократію по всьому світу. Так само як китайське керівництво свого часу називало учасників масових, широких протестів у Гонконзі "бандитами" і "радикалами", спікер Палати представників Майк Джонсон перед суботньою акцією заявив, що протестуватимуть лише "марксисти" або "прохамасівці".
Так само, як путін називав протестувальників за демократію "платними агентами Заходу". Він навіть якось стверджував, що Гілларі Клінтон, тодішня держсекретарка США, подала "сигнал" "деяким діячам у нашій країні". Тед Круз та інші натякали, що мільйони американських протестувальників отримали гроші від Джорджа Сороса. Низка республіканців намагалися зобразити протестувальників небезпечними або зрадницькими, або ж, що парадоксально, літніми й неефективними.
Як зауважує Енн Епплбом, для тих, хто використовує найстаріші інструменти з авторитарного арсеналу, природа наклепу не має значення. Важливий намір: не відповідати своїм критикам, не сперечатися з ними, не дозволяти їм переконати когось іще. Описувати їх як небезпечних радикалів, навіть коли вони вдягають костюми жаб. Натякати без доказів, що їх підкупили, щоб вони висловилися, бо щирих ідеалістів, які критикують Партію та її Лідера з прагнення допомогти іншим американцям, нібито не буває. Виливати їм на голови створене ШІ лайно, щоб відбити охоту приєднуватися. А якщо вони виходитимуть далі, робити меседжі ще жорсткішими.
За словами Енн Епплбом, Америка знаходиться лише на початку цього знайоомого, передбачуваного циклу, і з досвіду інших країн знає, що він може призвести до різних наслідків. Протести можуть згаснути, як це часто буває, бо глузливі, злі і, в даному випадку, нецензурні пропагандистські висловлювання відштовхують людей. Або ж офіційна реакція може стати ще потворнішою: кожного, хто заперечує Партії або Лідеру, будуть називати не справжнім американцем, недостойним прав громадянина, таким, що взагалі не має права протестувати. В авторитарних країнах державні інституції – податкові органи, регулятори, політична поліція – починають після цього переслідування опозиції. Це не повинно статися в Америці, зауважує авторка, але, за її словами, це не звичайний американський політичний цикл.
З іншого боку, зазначає Епплбом, люди, які вийшли в суботу, можуть надихнутися на більше. Протягом багатьох років американці на протестах скандували: "Ось як виглядає демократія". Але марші "No Kings" насправді показують, як виглядає свобода слова. Демократія виглядає інакше. Демократія вимагає організованої політики, підтримки кандидатів, створення широких коаліцій. Протести можуть лише запалювати, поширювати добру волю та надихати людей присвячувати час і енергію реальним політичним змінам. І ті, хто створив відео про лайно, теж це знали.
Джерело: The Atlantic