Глинянський візерунковий текстиль внесли до культурної спадщини України

Автентичні килими та інший традиційний візерунковий текстиль, який здавна плетуть у Глинянах на Львівщині, внесли до нематеріальної культурної спадщини України. Про це Львівському порталу повідомили в управлінні культури, національностей та релігії ЛОДА.

Рішення про доповнення Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України приймає Міністерство культури та інформаційної політики.

  • 48 Лиинський
  • 47 Панич

WordPress Slideshow

Офіційного оголошення про те, що до нього додали Глинянський візерунковий текстиль ще немає. Втім директор Історико-краєзнавчого музею у Винниках Ігор Тимець зазначив, що відповідний указ підписав міністр культури ще 27 січня.

«Глинянський візерунковий текстиль є втіленням найкращих традицій українського національного мистецтва. Високий мистецький рівень, велике розмаїття узорів і високий професійний рівень виконання є характерними рисами для глинянського візерункового текстилю і протягом багатьох років є візитною карткою Глинян у світі. Щиро радіємо, що саме цей елемент поповнив Національний перелік, адже це наше культурне надбання, наша гордість та справжня галицька приваба», – зі свого боку відзначив голова ЛОВА Максим Козицький.

Зауважимо, що торік нематеріальною культурною спадщиною України визнали яворівський пиріг, мистецтво виготовлення Яворівської дерев’яної забавки, говірку з Мостищини, а також створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі.

Найближчим часом цей перелік мають доповнити весільні обрядові пісні Бойківщини «Ладкання» та Сокальська сорочка (крій та орнамент жіночих і чоловічих сорочок).

Довідково: Глиняни – місто у Золочівському районі, розташоване за 40 км від Львова. Відоме своєю традицією килимарства і ткацтва.

Ткацтво у Глинянах було одним із найважливіших промислів зі середини XVIII століття, тут навіть виготовляли вітрила для флоту Польщі. Із технічним прогресом потреба у такому виробництві згодом зникла, тож у місті, де чи не кожна господиня вдома мала ткацький верстат, почали робити килими. Таке виробництво «на дому» у Глинянах об’єднав у загальне ремесло глинянський священик Филимон Решетолович наприкінці ХІХ століття. Він заснував офіційне ткацьке товариство, яке стало основою у формуванні килимарства як великого промислу у місті, а також відкрив фабрику.

Занепале після Першої світової війни виробництво у Глинянах взявся відроджувати підприємець Михайло Хамула, який і прославив на весь світ глинянські килими. Згодом їх продавали магазинах у Ґданську, Варшаві та Парижі. Втім із приходом радянської влади легендарне виробництво націоналізували, а Хамулі через переслідування довелось втікати за кордон. Із 1993 року килимарська фабрика у Глинянах перестала остаточно працювати.

Місцеві мешканці Глинян зберегли традицію ткацтва і килимарства, тож досі плетуть килими та інші подібні вироби для себе. Також у місті є навчально-виробничий комплекс «Мозаїка», де облаштували музей глинянського килимарства, а також проводять навчання й майстер-класи. Заклад відкрили за ґрант Євросоюзу.

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.

Фото: ЛОДА, НВК «Мозаїка»