Відставний генерал-майор австралійської армії Мік Раян, який вчергове відвідав Україну, теж звертає увагу на руйнівну поведінку Трампа. Він вважає, що таким союзникам США як Австралія, треба негайно вивчити досвід України не лише на війні, але й у відносинах зі Сполученими Штатами і, відповідно, більше покладатися на себе. Поза тим, в Україні, попри фаталістичні настрої, на думку Раяна, розчарування ілюзіями Заходу поєднується з рішучістю вчитися й воювати.
До несподіваного допису Дональда Трампа в соцмережах минулого тижня про його останню розмову з путіним у відносинах між Україною та США все виглядало обнадійливо. Трамп і Володимир Зеленський у попередні місяці провели кілька дружніх особистих зустрічей. Представники американської адміністрації висловлювалися позитивно про підтримку України. Розвіддані США використовувалися для підтримки більш глибоких ударів по росії, і ширилися розмови про можливу передачу Україні ракет "Томагавк".
Усе це змінилося після допису Трампа, який починався словами, що, ймовірно, стали крижаним душем для українців і багатьох американських союзників: "Я щойно завершив розмову з президентом путіним із росії, і вона була дуже продуктивною". Усі дипломатичні успіхи, досягнуті Україною за попередні місяці у відносинах з адміністрацією Трампа, миттєво зникли.
Це підтвердилося під час п'ятничної зустрічі Трампа й Зеленського у Вашингтоні. Важливе рішення щодо "Томагавків", схоже, відклали на невизначений час, якщо не назавжди, унаслідок лобіювання путіна. А сам Трамп, здається, одержимий ідеєю якогось перемир'я, яке заморозить конфлікт на поточних позиціях України і росії, а також зміцнить його репутацію як миротворця після угоди щодо Гази.
Це катастрофа для України та союзників Америки.
Вже певний час було зрозуміло: єдиний спосіб, яким путін може досягти навіть своїх мінімальних цілей у війні проти України, а саме повного контролю над Донбасом, – це передача йому цих територій у рамках мирної угоди, нав'язаної Трампом. російські війська, які за останні кілька років таки спромоглися швидше й краще вчитися, втім і далі насилу просуваються проти рішучих й адаптивних українських сухопутних сил. Хоча росія зараз окупує 19% території України, з 2022 року було захоплено лише 7%. Це вкрай низька віддача від інвестицій, які коштували понад мільйон втрат. Водночас кампанія України з глибоких ударів, яка є результатом трьох років розвитку, досягла критичної маси та динаміки. Вона завдає шкоди доходам росії від експорту енергоносіїв. І потенційно змінює траєкторію війни.
Саме тому момент для чергового розвороту Трампа настільки небезпечний. Припинення вогню зараз, що призведе до замороженого конфлікту, було б украй вигідним путіну.
По-перше, це, ймовірно, призведе до згасання принаймні частини нинішньої зовнішньої підтримки України. Так само ослабне увага Заходу до війни. По-друге, це посилить політичний тиск на Зеленського всередині країни. Узгодження різних поглядів на те, скільки поступок робити росії, водночас дотримуючись Конституції України, неминуче призведе до певних внутрішніх розбіжностей. Це музика для вух путіна.
Нарешті, заморожений конфлікт дає росії час відновити сили та продовжити масштабну програму переозброєння й військової експансії, оголошену в її останній Державній програмі переозброєння. Іще до розгортання цієї програми на повну рф (за значної допомоги Китаю) суттєво розширила свої оборонно-промислові потужності. Згідно з інформацією, яку я цього тижня отримав від українських розвідників у Києві, росія зараз витрачає понад 125 тисяч FPV-дронів на місяць і без труднощів відновлює ці запаси. Вона виробляє 35 000 дронів Shahed на рік, а до 2030-го планує збільшити їхнє виробництво до 40 000. Вона формує десятки нових дивізій. Мета російських збройних сил – бути готовими до війни проти НАТО до 2030 року.
Заморожений конфлікт тільки допоможе путіну, зашкодить Європі і буде катастрофічним для України.
Події минулого тижня тут сприймалися з певним фаталізмом. Один мій друг у Києві описав Трампа як прапор, що майорить у тій бік, куди дме вітер Зеленського або путіна. Існує розчарування тим, що Трамп, здається, вважає росіян такими ж, як західні нації, які прагнуть лише миру. Є й зневіра через те, що у Вашингтоні так і не засвоїли справжню сутність агресивної російської культури, підступну безжальність путіна та настрої російського суспільства, для якого важливіше бути "переможною світовою державою", ніж державою, що забезпечує всі соціальні блага, притаманні західним країнам.
І хоча українці продемонстрували фізичну та моральну стійкість, яка дозволить їм пройти випробування у відносинах із нинішньою адміністрацією США, з цього можна винести уроки і для союзників Америки, таких як Австралія.
Хоча для Австралії залишається принциповим інтересом збереження тісних безпекових та економічних відносин зі США, нічого не можна сприймати як даність. Обіцянка президента сьогодні може бути легковажно відкинута завтра. Це вимагає від Австралії більш суверенної, самостійної позиції та збільшення фінансування національної безпеки, яке дасть змогу підстрахуватися від різких трампівських розворотів у наших безпекових відносинах. По суті, це означає, що низка припущень, на яких ґрунтуватиметься майбутня "Національна оборонна стратегія" 2026 року, істотно відрізнятиметься від положень документа 2024 року.
Протягом останніх трьох років Україна перебуває на передовій навчання веденню сучасної війни. Їй є чим поділитися з нами. Але ще важливіше, вона багато чому навчилася у взаємодії з новою ерою глобальної безпекової позиції США та у тому, як американські президенти можуть поводитися зі своїми друзями та союзниками. Можливо, це найважливіший урок від України, який має засвоїти Австралія.
Джерело: Lowy Institute