Відомий історик та дослідник війни Філліпс О’Брайен аналізує російські атаки по критичній інфраструктурі та можливі дії України у відповідь. Він підкреслює зростаючу роль американських F-16 у захисті українського повітряного простору і відбитті російських ракетних та дронових атак і критикує тих аналітиків, хто казав, що ці літаки не вплинуть на українську війну.
російська кампанія з метою зробити життя українців нестерпним
Війна цієї зими значною мірою буде визначатися тим, як розвиватимуться дальні кампанії обох сторін, і минулого тижня з'явилися деякі ознаки того, наскільки інтенсивною і руйнівною буде ця війна.
росіяни спрямували значну частину своєї стратегічної повітряної сили для атак енергопостачанню та генерації електроенергії України. Атаки на українські електростанції, особливо з наближенням зими, вже кілька років є улюбленою ціллю росіян. Парадоксально, але вони досягли певних успіхів взимку 2023-2024 років, хоча минулої зими ці атаки виглядали менш результативними. Можливо, адміністрація Байдена допомогла Україні краще підготувати свою ППО до минулої зими, і більшість часу українці мали електроенергію та опалення.
На жаль, цієї осені українська ППО явно зазнає більшого навантаження – саме тоді, коли росіяни знову б’ють по об'єктам енергетики. Нагадаю, адміністрація Трампа відмовила Україні в будь-якій новій військовій допомозі США протягом перших 7 місяців року, а на певному етапі заморозила постачання критичних засобів ППО, зокрема ракет Patriot та іншого озброєння. Інакше кажучи, значну частину року адміністрація Трампа фактично працювала на користь російської кампанії. Варто зазначити, що лише в другій половині вересня адміністрація Трампа погодила свій перший PURL-контракт на продаж боєприпасів Patriot європейцям для відправки в Україну.
Таким чином, адміністрація Трампа до цього часу суттєво допомагала росії.
Ця спроба послабити Україну призвела до того, що українські можливості ППО влітку були нижчими, ніж мали б бути, що створило додаткове навантаження на систему. Зараз українська ППО слабша, ніж могла б бути, якби США залишалися на боці Києва, і нині зазнає величезного тиску.
Наприклад, минулого тижня росіяни, схоже, посилили атаки на об'єкти енергетики і досягли певних успіхів. Bloomberg повідомило, що росіяни могли вивели з ладу приблизно половину українського видобутку природного газу – до війни Україна майже повністю задовольняла свої потреби.
А в ніч на четвер росіяни здійснили масштабну атаку на об'єкти енергетики, зосередившись на Києві. За словами президента Зеленського, близько 450 російських БпЛА і 30 ракет було випущено по "всьому, що підтримує нормальне життя, всьому, чого росіяни хочуть нас позбавити". Далі він уточнив: "Саме цивільна та енергетична інфраструктура є головною ціллю російських ударів напередодні опалювального сезону".
І ці масовані удари – лише частина, схоже, вже регулярної серії атак упродовж тижнів. Саме тут партнери України мають робити значно більше. Можливо, їх уколисало відчуття безпеки завдяки минулорічній українській обороні, коли адміністрація Байдена надавала мільярди доларів на засоби ППО. Проте ця зима не є минулою. російське виробництво дронів тепер значно вище, і слід припускати, що ці атаки масово триватимуть у найближчому майбутньому.
І це ключовий момент – українську ППО теж потрібно нарощувати у багатошаровій, масованій конфігурації. Перехоплення різними системами ППО України, у відсотковому відношенні, й надалі відбуваються на відносно високому рівні. За словами генерала Сирського, українські сили збивають близько 75% усіх засобів ураження, випущених росіянами. Проте, якщо росіяни запускають сотні, а можливо й тисячі систем щотижня, це означає, що сотні все ж досягають цілей.
Україні слід допомогти суттєво підвищити цей відсоток перехоплень, але, на жаль, адміністрація Трампа, схоже, знову зволікає. Лише позавчора ввечері Зеленський і Трамп обговорили війну. Окрім прохання про "Томагавки" (на що Трамп не погодився попри всі оптимістичні заголовки), здається, що Зеленський значну частину часу присвятив запитам щодо підтримки ППО. Українці, як завжди, намагалися подати це в позитивному ключі й заявили, що Трамп серйозно поставився до їхніх проблем, але Білий дім не прокоментував цю інформацію. І щодо ППО (як і щодо "Томагавків") Трамп, здається, вислухав, але конкретики запропонував мало.
І, якщо чесно, для США вже доволі пізно. Зараз середина жовтня – ця допомога має бути надана дуже скоро, інакше вона надійде занадто пізно.
На щастя, принаймні деякі європейські держави роблять більше, щоб допомогти. Минулого тижня з'явилося кілька повідомлень про різні європейські ініціативи, які вже реалізуються для допомоги Україні.
Зауважте, вище йдеться про три різні посилання на різні ініціативи: ідеї справді випробовуються.
А українці тим часом розробляють дедалі більше власних систем. Попри повільні кроки адміністрації Трампа, ця боротьба стане спільною справою Європи та України.
Варіанти відповіді України
Одна з причин, чому мене так вражає те, як Україна веде свою війну, полягає в тому, що вона намагається не вчиняти таких воєнних злочинів, які росія чинить проти неї по кілька разів на день. росіяни регулярно атакують українських мирних жителів у лікарнях, дитсадках і, звісно, у їхніх домівках. Російські атаки на українські електростанції, які забезпечують базові потреби населення, найімовірніше, є воєнними злочинами. росіяни мають вживати заходів, щоб мінімізувати шкоду для цивільних у разі таких ударів. Натомість ці атаки, здається, сплановані спеціально для того, щоб зробити життя цивільного населення нестерпним. Це і є визначення воєнного злочину.
Звісно, у ширшому сенсі ми вже живемо у світі, де сама ідея існування "воєнних злочинів" стрімко втрачає сенс. Воєнні злочини з безкарністю щодня чинять не лише росіяни: США знищують у відкритому морі судна, які не становлять загрози для американських військ і які можна було б захопити без їхнього знищення та загибелі екіпажів. За більшістю оцінок, ці американські атаки також є воєнними злочинами. І все ж вони тривають безперервно. Коли двоє постійних членів Радбезу ООН відкрито чинять такі злочини, чи має взагалі майбутнє сама концепція воєнних злочинів?
До речі, я думав написати статтю про наслідки цього явища: схоже, ми вступаємо в епоху, коли поняття "воєнний злочин" масово ігнорується, і, ймовірно, масштаби цього ігнорування лише зростатимуть. Це може кардинально вплинути на те, як вестимуться війни і які елементи ставатимуть цілями в найближчому майбутньому. Це може змінити весь наш дискурс про війну. Звісно, писати і читати таке буде гнітюче. Та, можливо, це потрібно зробити.
Показово, що Україна дотепер докладала значних зусиль, аби воювати, не вдаючись до таких воєнних злочинів. Її кампанія проти російських НПЗ, наприклад, не має прямого впливу на життя цивільного населення, як це було б у разі відключення електроенергії у великому місті.
Зауважу: українці продовжували кампанію проти НПЗ і цього тижня, хоча й у повільнішому темпі. У п’ятницю вночі вони вдарили по нафтопереробному заводу за 1400 кілометрів від України, в Уфі. Я напевно повернуся до цієї кампанії наступного тижня.
Чого Україна не робила, так це спроб нести темряву в Москву чи Санкт-Петербург у відповідь на те, що росіяни роками роблять із такими містами, як Київ.
Але Україна теоретично може зробити це вже зараз – власними засобами. Минулого тижня президент Зеленський вперше заявив, що Україна здійснила удар невеликою кількістю як власних крилатих ракет "Фламінго" та "Нептун". Він не уточнив, по чому били, лише сказав, що атака була успішною. Втім, якщо крилата ракета "Фламінго FP-5" справді виходить на серійне виробництво, подібні удари мають відбуватися частіше.
Згадайте: коли існування "Фламінго" вперше оголосили у серпні, зазначалося, що українці прагнуть вийти на виробництво 7 одиниць на день до жовтня.
І, до речі, лише два тижні тому оприлюднили фото українського удару дальньої дії по цілі в російському Бєлгороді, і за розмірами вирви, що залишилася після нього, це найімовірніше був "Нептун" або "Фламінго".
Схоже на удар із важкою бойовою частиною
Це не результат атаки легким дроном.
До того ж малоймовірно, що російська ППО здатна захистити власні електростанції. Нафтопереробні заводи рф, приміром, вражаються з вражаючою регулярністю. Часто росія лишає об’єкти без прикриття, доки по них не завдають удару, а тоді в авральному режимі намагається підтягнути ППО. Якби українці вирішили зосередитися на генерації електроенергії так само, як і на НПЗ, це стало б колосальним викликом для російської ППО (яка й без того має прикривати війська рфі на території України).
Отже, маємо жовтень, і українське виробництво засобів дальньої дії теж нарощується. Дискусія, яку майже напевно ведуть в Україні, стосується стримування покаранням у контексті ударів по енергогенерації. Оскільки росіяни масово штампують зброю і майже напевно цілу зиму трощитимуть українську енергетику, чи мають українці відповідати тим самим? Нагадаю: усі електростанції, що живлять Москву й Санкт-Петербург, легко потрапляють у зону досяжності "Фламінго", не кажучи вже про інші системи, які українці вже кілька місяців використовують проти цілей у цих містах та навколо них.
Досі українці явно не хотіли дзеркалити дії росії в цій сфері. Проте, з огляду на постійні удари по українських містах і повільне надання допомоги США, вони можуть вирішити, що іншого виходу немає.
Ми живемо в час, коли всі стандарти руйнуються на очах. Ця зима може стати жахливою і для українських, і для російських цивільних. Ласкаво просимо в новий світ.
F-16 та українська протиповітряна оборона
Наостанок у цьому тижневому огляді дуже раджу послухати або прочитати інтерв’ю з генерал-лейтенантом ВПС США у відставці Девідом Дептулою та одним із провідних українських пілотів F-16. Якщо ви не знаєте генерала Дептулу, це один із найважливіших авіаційних офіцерів у світі після холодної війни: він допомагав планувати значну частину повітряної кампанії під час операції "Буря в пустелі" і нині залишається одним з найактивніших мислителів у сфері повітряної сили, очолюючи.
Український F-16 у польоті – ці літаки мають вирішальне значення для української ППО.
З розмови стає зрозуміло, наскільки F-16 стали ключовими для захисту українського неба від російських ракет і дронів. F-16 тепер не менше, ніж Patriot, є вирішальним чинником у спроможності України оборонятися цієї зими. Наприклад, нещодавно з’явилася інформація про українського пілота, який збив 6 російських крилатих ракет за один виліт.
Важливість F-16 у ролі ППО оголює порожнечу аргументів, які роками лунали про те, чому Україні нібито не потрібні ті чи інші системи. Аналітична спільнота тоді широко твердила (як і у випадку з Patriot, ATACMS тощо), що F-16 не змінять ситуацію, що Україна ніколи не зможе їх належно застосовувати, що навчання пілотів займе надто багато часу тощо. Ось лише один приклад: проросійськи налаштований аналітичний центр Responsible Statecraft у 2023 році зібрав чимало таких тез в одну купу нісенітниць, применшуючи важливість передачі F-16 Україні. І подібних було багато. Я їх усі пам’ятаю.
Тоді ми з Едвардом Стрінгером у The Atlantic доводили, що всі ці аргументи глибоко хибні, не в останню чергу тому, що люди недооцінювали вирішальну роль, яку F-16 можуть відігравати в українській ППО.
Маючи F-16, Україна розширить свої можливості збивати російські ракети й дрони. Торік росіяни покладалися на широкий набір засобів ураження: від відносно простих і дешевих іранських Shahed’ів до переобладнаних зенітних ракет С-300, більш просунутих крилатих ракет "Калібр" і навіть найновіших російських гіперзвукових "Кинджалів". Щоб збивати хоча б частину цієї зброї, українці були змушені майже повністю покладатися на наземні системи ППО – настільки, що ширилися чутки, нібито Україні бракує або от-от бракуватиме боєприпасів. Без повітряної оборони, яку могли б забезпечити F-16, Україна, якщо використати спортивну метафору, захищається на власній лінії воріт. Замість системного прикриття неба українці відбивають удари по окремих об’єктах інфраструктури точка за точкою. Будь-яка оборона, що тримається на "останньому сейві", відверто слабка.
І ось ми тут – більше ніж через 2 роки, і Україна, можливо, не зможе захистити свій повітряний простір без F-16. Наступного разу, коли якийсь аналітик запевнятиме вас, що певна зброя не змінить хід війни, або що Україні вона не потрібна, вона не зможе її використовувати, обслуговувати – скажіть йому, щоб стрибнув зі скелі.