Станом на лютий 2026 року Росія здійснила 5796 атак на енергетичну систему України, йдеться у звіті Green Deal Ukraїna "Energy Resilience by Design: Ukraine’s wartime experience and learnings for the EU", представленому під час щорічної конференції Green Deal Ukraїna, організованої спільно з Kyiv Energy and Climate Lab.
Згідно зі звітом, у розпал російських атак узимку 2025/26 року доступна потужність традиційної генерації скоротилася до 10,5-12 ГВт за оцінкового пікового навантаження приблизно 18 ГВт. При цьому зазначається, що попри масштабні руйнування українська енергосистема продовжує функціонувати завдяки поєднанню заходів із захисту інфраструктури, швидкого відновлення пошкоджених об’єктів, стратегічних запасів обладнання та зусиль працівників енергетичного сектору.
Автори звіту – керівник проєкту Green Deal Ukraїna Сюзанна Ніс дирекор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко, директор Kyiv Energy and Climate Lab Владислав Міхнич та консультант Green Deal Ukraїna Клеменс Штіве – визначили 23 ризики для енергетичної системи на основі досвіду України під час повномасштабної війни. Вони також проаналізували, наскільки проєкт нового регламенту ЄС з енергетичної безпеки враховує ці ризики: чотири з них документ охоплює повністю, одинадцять – частково, а сім – не охоплює. Ще один ризик, пов’язаний із фінансуванням відновлення української енергетики, не належить до сфери регулювання цього документа.
"Основний фокус цього дослідження полягає в тому, щоб зрозуміти майбутні виклики і те, як ми можемо зробити і європейську, і українську енергосистеми та критичну інфраструктуру більш стійкою та ефективною проти різних загроз, які можуть відбуватись найближчим часом", – зазначив під час конференції Харченко.
У звіті визначено шість основних напрямів забезпечення енергетичної стійкості: оцінка загроз та управління кризами; захист критичної інфраструктури; стратегічні запаси обладнання та швидке відновлення; децентралізація й можливість роботи в острівному режимі; комунікація з населенням; фінансування заходів із підвищення стійкості.
Серед ключових проблем автори називають недостатньо чіткий розподіл відповідальності за управління кризами та розподіл обмежених ресурсів між секторами, високу вартість і тривалі строки спорудження пасивного захисту, а також недостатню координацію активного та пасивного захисту критичної інфраструктури.
Окрему увагу приділено дефіциту критично важливого обладнання, тривалим строкам його виготовлення та постачання, а також нестачі кваліфікованого персоналу. За оцінками учасників інтерв’ю, на основі яких зроблено звіт, кадровий дефіцит на об’єктах критичної інфраструктури становить 25-30%.
Автори також наголошують на необхідності розвитку децентралізованої генерації та можливостей роботи окремих частин електромережі в острівному режимі. Попри переваги розподілених енергетичних ресурсів, їхній потенціал для підтримки стійкості енергосистеми поки використовується не повною мірою.
На основі українського досвіду автори рекомендують ЄС та його державам-членам посилити координацію кризового управління, розробити підходи до захисту критичної інфраструктури відповідно до рівня загроз, створити стратегічні запаси ключового обладнання та вдосконалити механізми фінансування заходів із підвищення стійкості.
Крім того, пропонується налагодити постійний обмін досвідом між Україною та ЄС з питань енергетичної стійкості через наявні механізми співпраці, зокрема Координаційну групу ЄС з питань електроенергії, щоб український досвід був врахований під час удосконалення європейського регулювання.