Ще десять років тому фермер ухвалював рішення на основі досвіду. Він «відчував» поле, орієнтувався на прикмети, повторював те, що робив минулого сезону. Сьогодні я бачу іншу картину: аграрії дедалі більше орієнтуються не на досвід, а на дані — супутникові знімки, показники ґрунтових сенсорів, прогнози штучного інтелекту.
Спостерігаючи за результатами роботи AgriTech-комітету Асоціації IT Ukraine, я бачу, як технологічна трансформація агросектору поступово стає не просто трендом, а конкретним напрямом розвитку бізнесу. І чим довше ми працюємо в цьому напрямі, тим більше я переконуюся: для України він має особливу вагу. Аграрний сектор і ІТ-галузь — два найбільші експортні «стовпи» країни, і саме на їхньому перетині формується один з небагатьох напрямків, де Україна має шанс стати не просто споживачем, а й постачальником технологій на глобальний ринок.
Галузь, яка тримає економіку
Масштаб аграрного сектору для України складно переоцінити. За даними дослідження «Код економіки 2025», агросектор формує 10–12% ВВП України, забезпечує 41,5% загального експорту країни та 59% товарного експорту. За підсумками 2025 року галузь залишається одним із ключових драйверів ринку злиттів і поглинань: зафіксовано 18 угод M&A на загальну суму близько $167 млн — сектор традиційно входить до трійки найбільш інвестиційно привабливих в економіці.
За такого масштабу навіть невеликий приріст ефективності дає помітний макроефект. Ми підрахували: підвищення продуктивності агросектору лише на 10% за рахунок цифровізації здатне додати економіці країни близько 0,9% ВВП — понад $2 млрд. І цей ефект не обмежується самим сектором: зростання агровиробництва генерує додатковий попит на ІТ-послуги, фінансові продукти, логістичну й переробну інфраструктуру, формуючи накопичувальний ефект на суміжні галузі економіки в діапазоні 5–15%.
Українська земля — теж аргумент на користь масштабу: країна володіє понад 42 мільйонами гектарів орної землі, що становить 70% усього земельного фонду держави.
Проте, за даними того ж дослідження, рівень цифрової зрілості агросектору України сьогодні оцінюється лише в 25–35% — і це включно з провідними компаніями. Найбільш очевидний прогрес — на етапі планування: цифровізація цієї стадії здатна підвищити врожайність на 10–15% і знизити втрати ресурсів до 15%, оскільки саме прорахунки на етапі планування — невчасні закупівлі насіннєвого матеріалу, помилки прогнозування — є для галузі найдорожчими.
Великі господарства вже активно застосовують автопілоти на техніці та системи телематичного моніторингу. За даними каталогу Ukrainian AgriTech Industry Navigator, серед найбільш інноваційних українських агропідприємств станом на серпень 2024 року:
- 80% використовують автопілот;
- 70% — моніторинг рівня й заправки пального;
- 70% — відстеження місцезнаходження й статусу техніки;
- 60% — навігаційні лінії та довідники полів;
- 59% — застосування засобів захисту рослин дронами;
- 56% — супутникові знімки для моніторингу.
Середні господарства використовують цифрові інструменти вже менш системно й фрагментарно.
Найменш оцифрованим етапом, незалежно від розміру господарства, залишається збут і реалізація продукції: верифікація походження товару, відповідність вимогам органічної сертифікації та подібні процеси. І показово, що навіть у розвинених економіках на кшталт США рівень повної інтегрованої цифровізації агросектору не перевищує 70% — тобто вікно для розвитку відкрите не лише для нас.