Китайські тваринники переходять на ферментовані корми з метою скорочення витрат.
Як пише Reuters, нині поруч зі свинофермами у КНР можна побачити басейни, у яких міститься велика кількість дешевших місцевих інгредієнтів, серед яких висівки, гарбузове борошно та винний осад. Ці продукти ферментують, завдяки чому білки розщеплюються та легко засвоюються, що зменшує потребу у високоякісних білках сої, 80% якої імпортує Китай.
Фермери скаржаться, що через дорогу сою, зростання пропозиції та зменшення попиту свинарство стало нерентабельним, й усі думають про те, як скоротити витрати.
Китай є найбільшим у світі покупцем сої, 2024 року він імпортував понад 110 млн т бобів на $52,7 млрд, чверть яких надійшла зі США.
Водночас гравці ринків худоби та кормів, а також науковці та галузеві експерти запевняють, що Китай рухається швидше, ніж вважалося раніше, у впровадженні нових технологій та просуванні ферментованих кормів.
За прогнозами експертів, ферментовані корми наразі становлять 8% промислових кормів у Китаї порівняно з 3% у 2022 році й, імовірно, досягнуть 15% до 2030 року. Великі свинарські, птахівничі та молочні господарства активно переходять на ферментовані корми. У птахівництві частку такого годування вже оцінюють у 25%. Однак перехід на ці корми вимагає значних зусиль та інвестицій, пов'язаних із капітальною модернізацією систем годівлі.
Експерти порахували, що вартість китайського ринку ферментованих кормів минулого року зросла до $6 млрд, швидко наздогнавши провідний ринок Європи, який вартує $7 млрд. Ринок США оцінюється лише у $2,5 млрд, оскільки соєві боби та кукурудза більш доступні.
Поки що застосування ферментованих кормів недостатньо стандартизоване. Деякі виробники стверджують, що свині на такому годуванні розвиваються повільніше. Водночас є ймовірність впливу таких кормів на смак м’яса.
Компанія Louis Dreyfus уже придивляється до цього ринку і планує побудувати свою першу лінію з виробництва ферментованих кормів у північному портовому місті Тяньцзінь.