Гібридна кібервійна з Росією: чи готові ми до цього фронту?

Коли вам треба все кидати і терміново забирати дітей зі школи, бо знову надійшло повідомлення про чергове псевдозамінування, чи застосунок «Дія», де є всі наші документи, або «Приват24» з нашими фінансами просто не відкривається через масовану кібератаку – це якраз і є та гібридна війна, за якою стоїть РФ. Просто без військ та снарядів. У форматі програми «Стінка на стінку» пропоную обговорити, чи готові ми з вами і, загалом держава, до кібервійни. Війни у цифровому форматі. Про це говоримо у студії з гістьми. Це Докія Кузьменко, речниця державного «ПриватБанку» та Михайло Кропива, керівник відділу безпеки топової української IT-компанії SoftServe.

І для початку хочу нагадати нашим глядачам про наймасштабнішу хакерську атаку, яку ми відбули на початку року. Цю кібератаку вже назвали однією з найбільших за всю історію незалежної України. Тож до хронології. У ніч проти 14 січня були тимчасово зламані українські урядові сайти – йдеться про портали уряду, окремих міністерств і навіть сайт «Дія». Загалом понад 20 національних веб-порталів.

На сайт МЗС та деяких інших міністерств можна було побачити таке от цинічне повідомлення (я процитую його вам): «Всі ваші особисті дані були завантажені в загальну мережу. Всі дані на комп’ютері знищуються, відновити їх неможливо. Вся інформація про вас стала публічною, бійтеся і чекайте гіршого. Це вам за минуле, сьогодення і майбутнє. За Волинь, за ОУН, за УПА, за Галичину, за Полісся і за історичні землі». Опублікували цифрову страшилку ще російською та польською мовами. Такий вид нападу називають deface-атакою, а це означає, що зловмисники отримують тимчасовий доступ до сервера, на якому розміщений сайт, і замінюють чи публікують там провокативні повідомлення. В СБУ запевнили всіх нас, що витоку персональних даних не сталося.

Та разом з тим кібернапад стався і на українську банківську систему, зокрема два найбільші державні банки – «ПриватБанк» і «Ощадбанк». Менше доби знадобилося, аби відбити ці DoS-атаки. Та на цьому вони не зупинилися: клієнтам «ПриватБанку» невідомі взялись розсилати фейкові повідомлення про закриття банкоматів 15 лютого. При цьому робили це з номерів телефонів іноземних операторів зв’язку, зокрема Австрії та Польщі. У банку одразу заявили, що інформація в розсилці абсолютно не відповідає дійсності та може бути елементом інформаційної війни.

І от напередодні про можливі масштабні кібератаки українців попередили у Держспецзв’язку. Це мало статися, знову ж таки, 22.02.2022 – ось цей вже клятий символізм. І от на цю хвилину ми не маємо підтвердження про цю чергову кібератаку. Але, схоже, кібербезпека – це ще один фронт україно-російської війни.

Пані Докіє, до вас адресую перше питання. Клієнтами «ПриватБанку» є близько 20 мільйонів українців – це практично половина всіх користувачів банківських послуг. Як банк пережив оцю потужну DoS-атаку? Чи всі системи вже піднялися?

Докія Кузьменко: 15 лютого десь після обіду ми зрозуміли, що проти банку розпочата DoS-атака. Перестали працювати деякі сервіси банку, зокрема це банкомати та термінали самообслуговування. Сама DoS-атака тривала десь протягом трьох годин, сервіси не працювали годину. До кінця дня всі сервіси були відновлені – це стосується банкоматів і терміналів самообслуговування. Також у клієнтів були труднощі з відкриттям мобільного додатку «Приват24». Це відбувалося 15 лютого і частково 16 зранку. Починаючи з 12:00 16-го числа мобільний додаток відновив свою роботу і працює в штатному режимі.

Тобто на сьогодні проблем із входом у «Приват24», з банкоматами…?

Докія Кузьменко: Так, немає – все працює.

Дякувати Богу. Пане Михайле, конкретна ситуація з цими атаками нам показала, що кіберфахівці, як би там не було, в нас у країні є – і вони готові працювати. Але чи кажуть нам правду стосовно особистих даних, що не сталося викиду третім особам наших персональних даних?

Михайло Кропива: Тут, напевно, я буду дотримуватися того, як це позиціонує держава. Просто нам потрібно зрозуміти кожному – а як це може вплинути негативно на мене чи на мою сім’ю? Як цими даними можна зашкодити кожному українцеві, в якого потенційно могли бути вкрадені ці дані?

По-перше, кожна людина має усвідомлювати персональну відповідальність за те, на яких сайтах вона розміщує ці дані, куди вводить свої логіни і паролі. Тому що після витоку даних ці дані можна використовувати по-різному. І, наприклад, згадана банківська атака – деякі банки можуть панічно відключати певні системи безпеки. От я знаю випадок при атаці, коли банк відключив якусь-там систему безпеки 3-D Secure, коли не приходить підтвердження на SMS – і хакери під час DoS-атаки маленькими порціями по 30 гривень 800 операцій зробили, зняли кошти.

Докія Кузьменко: Але це не «ПриватБанк».

Михайло Кропива: Ні-ні, це інші банки. Вже давно відома фраза, що початківці зламують системи – професіонали зламують людей. Ще до війни відомі випадки шантажу, коли втручалися в роботу медичних закладів, погрожуючи життям людини, – якщо ти хакнув препарат, який відповідає за життєзабезпечення людини, чи якісь такі випадки.

Зараз це переросло дійсно в повноцінну цифрову війну – тому що, як ми знаємо з попередніх атак (і BlackEnergy, і WannaCry), які були практично націлені на критичну інфраструктуру України. Тобто цифрою управляються і атомні електростанції, енергостанції. Тому дуже важливо, щоби всі ми докладалися до покращення кібербезпеки як у персональному житті, так і в державі загалом.

Пане Михайле, а от як працює цей застосунок «Дія»? Просто, на хлопський розум, щоб наші глядачі зрозуміли. Чи дійсно є що викрадати на цьому порталі? Чи дійсно там зберігаються наші персональні дані?

Михайло Кропива: Дивіться, я не є експертом з «Дії», тому моя думка тут не є фаховою, по-перше. З тої інформації, якою я володію, то «Дія» має доступ до багатьох різних держреєстрів. І як показує останній інцидент з тою інформацією, яку я маю…

Тобто інформація в реєстрах – а не на самому сайті, який був зламаний?

Михайло Кропива: У реєстрах, так. Але є певна інформація, яка змушує задуматися. Тому що все-таки певні куски інформації десь фігурували в інтернеті, зустрічалися. Просто кожен українець має розуміти: незалежно від того, чи ти користуєшся чи ні «Дією», ті дані в реєстрах певних зберігаються. І при певних атаках успішних ці дані все одно можна з цих реєстрів витягнути.

Спасибі. Пані Докіє, от зважаючи на ці DoS-атаки, виникає питання безпеки взагалі на банківських рахунках. Ви говорили, що люди йшли і знімали гроші. Я не скажу, що це було масово, але ми знаємо, що люди частково знімали кошти зі своїх банківських рахунків, тому що боялися. Чи є сьогодні оця паніка на фінансовому ринку і як її заспокоїти? Щоб люди все ж таки зрозуміли, що в нас в країні все стабільно на сьогодні.

Докія Кузьменко: Метою цієї DoS-атаки було не стільки викрадення персональних даних чи викрадення коштів, скільки створення паніки – в тому числі через те, що неможливо було скористатися послугою ні в банкоматі, ні в терміналі, ні в мобільному застосунку інтернет-банкінгу. Чому? Тому що штучно створювалася надмірна кількість одночасних запитів на вхід до системи.

Це не перша DoS-атака, яку переживає банківська система України. Є потужний досвід, є ресурси, є знання. Тому фінансові кошти клієнтів захищені.

Що стосується готівки – чи треба її знімати. Готівка потрібна завжди. І кому як потрібна: чи в межах добових витрат, чи в межах тижневих витрат…

Я так розумію, що люди не добовий запас знімали. Бо навіть мені довелося декілька банкоматів пройти, щоби зняти готівку.

Докія Кузьменко: Я можу сказати, що ситуація вирівнялася. Ми не фіксуємо надмірного запиту на використання сервісів, які пов’язані з готівкою. Тобто нема паніки, нема на ринку банківському такого, що всі знімають кошти – нема такого.

Пані Докіє, але ми чули, що є і відверті фейки – мовляв, не будуть працювати банкомати (йшлося про 15 число). Що це за сценарій?

Докія Кузьменко: Можна сказати, що це один з елементів цього сценарію, який має викликати паніку. Якщо аналізувати цю SMS-ку, то можна поставити собі три питання. Якщо зараз от подивитися і дуже таким холодним, спокійним поглядом, то перше, що впадає у вічі, – це номер телефону, з якого надійшла SMS. Номер «ПриватБанку» всі знаємо: клієнтська підтримка – 3700. Номер, з якого надійшла SMS, – це навіть не український оператор.

Друге питання: чи банк зі мною спілкується саме цим каналом зв’язку, саме SMS? Ні. Всі важливі повідомлення надходять у «Приват24». Тому, отримавши таку SMS-ку, з таким змістом про форс-мажор, про відключення банкоматів по всій Україні, необхідно перевірити цю інформацію в офіційних джерелах: сайт, клієнтська підтримка, менеджер, відділення. Всюди, куди клієнти зайшли, там не підтверджували цю інформацію.

Але тут я уточню – якщо немає «Приват24», якщо телефон зареєстрований з кнопками, тоді приходять все ж таки SMS, але з відповідного номера. Тобто це не буде номер тої самої Польщі чи Австрії.

Докія Кузьменко: Так, так.

Пане Михайле, чи готові до таких постійних DoS-атак наші кібервійська? І чи вони взагалі є в нашій країні?

Михайло Кропива: Треба розуміти, що кібервійська не захищають ресурси – тобто це не є та сила, яка цілодобово захищає всі державні ресурси. Ви знаєте, я дивувався, коли аналізував взагалі сам принцип роботи «Дії», – дивує те, що інші країни чомусь туди не пішли.

Ну так, ми були першими.

Михайло Кропива: Так, ми перші. Але це приносить… Наприклад, Америка декілька років планує впровадити лише водійське посвідчення через декілька років. Тобто вони усвідомлюють, наскільки це ризиковано.

Тому, з одного боку, це показує десь таку передову ідею. Але з іншого боку, вона за собою веде дуже зрілу безпеку. І я думаю, що тут з точки зору держави треба дуже багато інвестувати власне в цілодобовий моніторинг. Тобто команда, яка би відповідала за кожний сервіс, який цілодобово мусить кимось моніторитися, як ми кажемо і реагувати на кіберзагрози. Бо це неможливо зробити однією організацією для абсолютно всіх державних установ.

Але ці загрози в нас не вчора з’явилися – тобто ми вісім років у перманентній війні з перманентними отакими ситуаціями.

Михайло Кропива: На помилках вчаться. Тобто я зустрічав дуже багато величезних організацій, які заявляли наступне: якщо нас не зламали – значить ми в безпеці. Я зустрічався з багатьма інцидентами, на щастя. Тому що ті інциденти, які були, – вони завжди заставляють переосмислити, оцінити слабкі сторони, зробити висновки й інвестувати саме в те, що потрібно. Головне – зробити висновки і стати сильнішими після цього.

Ну і от про те, що люди з ноутбуками у ХХІ столітті є ті самі кібервійська, довели наші столичні айтівці. Вони, зокрема, запустили онлайн-сервіс із моніторингу активності російської армади біля кордонів України. Дані для проєкту беруть із супутників і далі на карту наносять позначки про поточні позиції військ РФ і їхню динаміку пересування, пише «Українська правда».

Свої імена творці цифрового проєкту наразі не розкривають, сайт поки що працює в тестовому режимі. Як ви можете бачити, нам доступні геодані на цю хвилину про розміщення військ із-за «поребріка» після їхнього вторгнення на схід України. А от вони в окупованому Криму і на території Білорусі. По кліку доступні і супутникові знімки. Також розробники створили бот у Twitter, який структурує заявлену інформацію та інші дані.

Зараз айтівці працюють над отриманням більш якісних знімків від європейських операторів. Будуть покращувати інтерфейс та хочуть залучити аналітиків і модераторів для поліпшення аналізу даних. «Супутники постійно пролітають та фотографують. Далі наша система на знімках у районі кордонів намагається знаходити скупчення військової техніки і динаміку, що куди рухається», – пояснюють алгоритми роботи сервісу творці.

Пане Михайле, у США в кібервійську 9 тисяч військовослужбовців, Велика Британія (відкриті джерела – те, що я знайшов) – близько 2 тисяч, у тій самій ворожій Росії близько тисячі вже є. У нас наразі задумуються над кібервійськами – поки що це в такому форматі. Чи є запит держави на це, як ви бачите як представник такого великого кластеру?

Михайло Кропива: Запит держави 100% є і буде зростати в геометричній прогресії. Просто тяжко конкурувати з запитами комерційних організацій. Треба розуміти, що є певна плинність кадрів, і ті фахівці, які є, – вони дійсно фахові, але їх мало, які залишилися в державних секторах.

Тому запит 100% є. І я є також лідером в ІТ-кластері по розвитку кібербезпеки в декількох львівських університетах. І дуже велика зацікавленість як українських, так навіть іноземних абітурієнтів, які хочуть стати студентами власне в кібербезпеці. Тобто люди цікавляться, людям цікаво розвиватися в цьому. І власне вклад найбільший… Ми з вами розмовляли про ІТ-компанії – як можуть ІТ-компанії взагалі допомогти державі. Я думаю, це оці волонтерські проекти, де ми можемо ділитися нашим досвідом і підготувати якісних фахівців, даючи їм можливість, з одного боку, вчитися (тому що я так само і викладаю), з іншого боку проходити практику і допомагати тим фахівцям захищати і державу, і комерційні організації.

Пане Михайле, а якщо дивитися з боку держави? Ми ж розуміємо, що укомплектовувати ці кібервійська держава не зможе через якісь військкомати. Який механізм співпраці ви бачите на сьогодні? Як би мало виховуватися оце майбутнє покоління кібервійськ наших?

Михайло Кропива: У будь-якому разі дійсно ви праві, що носити кіберсервери з першого на другий поверх тут не вихід – тобто грубою силою тут певно не переможеш. Тому однозначно, це є суттєві вклади не тільки в програмне забезпечення. Насправді в нас досить багато держава вклала в програмні комплекси. Тут потрібно власне готувати людей, мотивувати, які навчаються – в нас досить багато навчаються і в КПІ, і в багатьох інших університетах, які хочуть працювати на державу. При певній мотивації і можливості розвиватися – я думаю, що там величезні можливості. Питання дійсно це зараз зрозуміти і правильно інвестувати ті кошти, які Україна має як інвестиції ззовні. Бо без кібервійськ протистояти в сучасному світі доволі складно.

А ви володієте інформацією – на сьогодні чисельність кібервійськ України?

Михайло Кропива: Ні.

Тобто ми не маємо цієї інформації?

Михайло Кропива: Є офіційні джерела, є CERT-UA (спеціалізований структурний підрозділ Державного центру кіберзахисту Держслужби спеціального зв'язку та захисту інформації України – ред.), є Кіберполіція, є Державний центр протидії загрозам…

І це все?

Михайло Кропива: По-суті – так. Тобто кожна організація, звісно, має своїх фахівців. Але єдиного центру, який би реагував у цілодобовому форматі… Це ж треба розуміти. Дивіться, є багато організацій державних. У кожній організації є абсолютно своя мережа, свої сервери, своя інфраструктура. Для того, щоб на це все реагувати, це треба збирати величезні…

Системні адміністратори, які отримують по 10 000 гривень…

Михайло Кропива: Власне. Тобто він завтра отримає вдвічі чи втричі більшу пропозицію з ІТ-компанії – і він піде. Тому треба розуміти, що на ціні не просто ті кошти, які в нас є: бо є певний логічний бар’єр, що нижчий чин не може отримувати більше полковника, умовно, по державних. Тому потрібно певні зміни в підході до оплати таких фахівців.

Пані Докіє, повертаючись все ж таки до безпеки: дайте пораду нашим глядачам (ми вже говорили про SMS-ки), як на це все реагувати. Є ще в нас така цікава річ, як логін і пароль. Тобто які тут секрети, щоб не потрапити в цю пастку і щоб не зламали акаунт того ж «Приват24»?

Докія Кузьменко: Насправді вимоги давно-давно-давно прописані.

Але чомусь зривають, але чомусь зламують далі.

Докія Кузьменко: Чомусь люди легковажать. Вимоги до паролів дуже прості.

Точно не QWERTY, правда ж?

Докія Кузьменко: Пароль має бути складним – от ви знаєте, яким повинен бути пароль – це правильно, читали правила безпеки 100%. Мало того, я завжди кажу, що недостатньо читати правила безпеки користування банківськими картками, а варто їх дотримуватися. І правила такі – що пароль повинен складатися не менш ніж із восьми символів, включати в себе літери верхнього та нижнього регістру, цифри та спеціальні символи. І 100% це не має бути пароль «Міша12345», «QWERTY» або «password00».

Спасибі. Пане Михайле, мало не щотижня я в своїх соцмережах бачу, коли до мене звертаються мої друзі і просять гроші, просять подивитися, «чи тут ти зображений». Це вже набуло великих масштабів – тобто сторінки масово чомусь уже зламують в українців. Не знаю, чи така сама ситуація відбувається в Європі (можливо, ви нам підкажете). Але які поради ви б дали українцям щодо того, як захистити свої соцмережі? А відповідно, я так розумію, далі піде і фінансовий номер – про фінансовий номер ми вже далі з пані Докією поговоримо.

Докія Кузьменко: Перш за все – це переконатися, що на акаунті є налаштований другий фактор, так званий MFA. Це налаштовується другий фактор як у Facebook, так і в будь-яких інших соцмережах. Зламати з другим фактором набагато складніше – технічно можливо, але це складніше. По-друге, не клікати, не натискати все підряд. Правильно було сказано про складність паролю, другий фактор, але якщо ти клікнув і свідомо ввів навіть найскладніший пароль – його отримали атакери, які заслали тобі форму. Це ж легко робиться: береться легітимний якийсь ресурс (той же ж Gmail), створюється підробка під «ПриватБанк» чи під інший сервіс, і тобі там золоті гори обіцяють або якось спонукають, щоб ти клацнув і ввів пароль. Ти вводиш пароль, думаючи, що це сайт «Приват24» чи інший, який абсолютно подібний.

Просто треба звертати увагу на оцю адресну стрічку, чи має сертифікат – там такий замочок біля адресної стрічки є, чи це дійсно безпечний сайт, або користуватися мобільним додатком. Тобто основні правила такої простої гігієни. Плюс є, хто чучуть більше підкований – домашній роутер налаштувати правильно, в налаштуваннях можете в інтернеті знайти DNS так звані запити. Їх можна налаштувати не тільки на ті, які дає провайдер, а на більш безпечні – то можна знайти OpenDNS, Cloudflare або інші DNS, які, по-суті, будуть на мережевому рівні трішки допомагати, відфільтровувати різні погані з’єднання.

З роутером – це трішки складніше, але дійсно заради безпеки можна і почитати. Пані Докіє, от те, що ми згадували – фінансовий номер. Тобто номер нашого мобільного телефону – це не лише картка, з якої ми телефонуємо нашим друзям чи кудись. Тобто кожен наш номер підв’язаний до того чи іншого банку, зокрема до «ПриватБанку».

Можете розповісти: чи бажано, все ж таки, якщо це йдеться про передплату, підв’язати паспортні дані? Наскільки я знаю, мені це рекомендували. На контракті, звичайно, апріорі йдуть паспортні дані. Чи можливо якось у цьому факті себе захистити?

Докія Кузьменко: Що таке фінансовий телефон? Це телефон, за яким банк вас ідентифікує, за яким ви отримуєте інформацію про свої фінанси від банку і за яким ви встановлюєте й отримуєте доступ до мобільного інтернет-банкінгу. Я наполегливо рекомендую і навіть прошу всіх перейти на контрактну форму обслуговування з прив’язкою до паспортних даних до свого фінансового телефону.

Або prepaid – зараз можлива така опція, коли навіть на передплаті можна піти і приєднати паспортні дані.

Докія Кузьменко: Це робиться буквально за декілька хвилин у центрі обслуговування клієнтів вашого мобільного оператора. Таким чином ви значно зменшите ризики перевипуску оцієї схеми шахрайської, перевипуску втраченої SIM-картки. Якщо можна, я наведу простий приклад. Всі ми знаємо, що у фокусі шахраїв оголошення про збір благодійних коштів. Дуже важливо, щоб ініціатор збору благодійних коштів, який розмішує оголошення, не вказував в оголошенні свій фінансовий номер телефону до тої картки, яка розміщена в цьому оголошенні. Бо якщо він не на обслуговуванні з прив’язкою до паспортних даних, у шахраїв вже є три параметри – прізвище, ім’я, по батькові власника картки, номер картки і номер телефону. Шахраї вичікують якийсь певний час, щоб було більше коштів на картці, далі починається атака.

І тоді спокійно знімають.

Докія Кузьменко: Так. Крім того, я ще додам, що варто повідомити свій банк про те, що картка певний період часу використовується для збору благодійних коштів, і уточнити у банку, чи є додаткові опції захисту. Що можна зробити самостійно? Зайти в налаштування в мобільному додатку й обнулити або поставити мінімальні ліміти на витратні операції.

Спасибі. Пане Михайле (дуже коротко, в нас дуже мало часу), хочу поговорити з вами ще про псевдомінування – це ж теж частина гібридної війни. От як тут нам треба теж спільно гуртом реагувати?

Михайло Кропива: У мене є син, я його не пускаю – він трохи нервує, що не пускають у торгові центри. Зрозуміло, що це психологічний тиск. Але я думаю, що кожен свідомий батько чи мати мали би десь теж прийняти міри і тримати все-таки дітей, хай би були… Це моя позиція, в принципі, як батька: краще хай буде трошки дома, ніж буде десь гуляти і таким провокаціям піддаватися. Як ми можемо тому протидіяти? Просто залишатися спокійними і менше, певно, десь дітей відпускати в такі точки.

Пані Докіє, чи маєте щось доповнити? Як нам у цих ситуаціях з цими кібератаками, коли мало не щотижня наші школи, торгові центри заміновуються?

Докія Кузьменко: Я вважаю, що треба бути сильними. І ми сьогодні багато говорили про ті коди, паролі, які не можна розголошувати. Але є один код, який можна, – це 450.

Спасибі. Будемо завершувати, тому що дійсно: поінформовані – значить ми озброєні навіть без зброї. І от вже фіналізуючи нашу розмову, дуже коротко хочу почути поради для наших глядачів. Як діяти для захисту оцій кібербезпеці? Як себе захистити зараз?

Михайло Кропива: Дуже просто. З типів атак, які ми проговорювали, є також атаки голосові так звані – коли дзвонять і різні сценарії видумують. Починаючи від того, що син чи внук опинився десь і треба терміново кошти – і знаю випадки навіть з мого оточення, де старші люди виносили кошти. Дуже поширені випадки, коли дуже вдало підробляють подібні фішингові так звані розсилки – подібно до банку, до інших ресурсів, тобто щоб люди ввели свої паролі (і там вже не має значення по довжині).

Поради – те, що ми же проговорювали: не вестися відразу на провокації голосові, завжди можна передзвонити, знайти офіційний номер. Якщо це дзвонять, що в міліції хтось – передзвонити самому, знайти в інтернеті самому відділок чи міліцію. Переконатися, що абсолютно на всіх акаунтах, якими користуються (якщо є технічна можливість) є другий фактор.

І залишатися спокійними. Тому що найбільше, що ми бачимо зараз, на що йде – на те, щоби люди втікали з України, на те, щоби почалася паніка, на те, щоби навіть тими хибними замінуваннями в людей посіяти смуту.

Тому я думаю, що разом ми переможемо. Я їхав сюди на таксі – людина була з Азербайджану, якраз поговорили. Кажу: «У вас же ж вірмени, теж частинка території була окупована з 1990-х, яку буквально рік-два тому вони відвоювали». Я думаю, цей сценарій показує, що подібно до Азербайджану Україна в змозі буде відвоювати ті території, залишаючись спокійною, покладаючись на Бога в першу чергу і роблячи все, що від нас залежне.

Пані Докіє, як будемо протистояти кібервійні, зокрема?

Докія Кузьменко: Я абсолютно погоджуюся з усім, що сказав колега. Бути спокійними, не довіряти, все перевіряти і не поспішати.

Спасибі. Ну от, постійні кібератаки – це те, що вже стало складовою гібридної війни Росії проти України. Впродовж останніх восьми років їхня ціль – дестабілізація та розхитування ситуації всередині нашої держави.

Отож, кібервійну ми сьогодні проговорювали з Докією Кузьменко – речницею державного «ПриватБанку», та Михайлом Кропивою – керівником відділу безпеки ІТ-компанії SoftServe. Дякую вам за участь. Якщо ж ви нас дивитеся в інтернеті – залишайте свої коментарі під цим відео. Цифрові платформи ZAXID.NET до ваших послуг, адже ми на варті інформаційної війни 24/7. Все буде Україна.

До теми

«ПриватБанк» і «Ощадбанк» зазнали масштабної DDoS-атаки ZAXID.NET Уряд назвав вчорашню кібератаку найбільшою в історії України ZAXID.NET

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *