У середу, 7 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Ігорем Янішевським і Тарасом Смуком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
«Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання й утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань», – йдеться у повідомленні ЛМР.
Прощання з Ігорем Янішевським розпочнеться о 09:30 у храмі Різдва святого Івана Хрестителя УГКЦ у Винниках. Прощання із Тарасом Смуком розпочнеться о 09:30 у храмі Вознесіння Господнього УГКЦ на вул. Широкій, 81.
Чин похорону обох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Біографічні довідки захисників
Ігор Янішевський (22.12.1982 — 26.04.2025). Уродженець міста Винники Львівської області.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №47 міста Львова. Згодом здобув професію автослюсаря у відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».
Проходив військову строкову службу. Працював водієм керівного складу у товаристві з обмеженою відповідальністю «АльткомКиївБуд», а згодом — машиністом у відкритому акціонерному товаристві «Львівська тютюнова фабрика».
Зі слів рідних, Ігор був веселим, життєрадісним, доброзичливим та відповідальним. Відзначався відкритістю і щирістю, умів цінувати життя й дарувати гарний настрій тим, хто був поруч. Любив автомобілі, подорожі та хорошу їзду. Далекоглядно дивився у майбутнє, мав плани та прагнення.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського Військово-Морських Сил Збройних Сил України. В Ігоря Янішевського залишилися двоє синів, батьки, сестра, швагро, племінниці, похресниця, хрещені, друзі та родина.
Тарас Смук (01.04.1969 — 30.09.2026). Львів’янин.
Навчався у ліцеї №51 імені Івана Франка Львівської міської ради. Згодом здобув технічну освіту у Львівському середньому професійно-технічному училищі № 21 (тепер комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівське вище професійне училище компʼютерних технологій та будівництва»). Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері обслуговування комп’ютерної техніки та займався підприємницькою діяльністю. Згодом працював інженером-технологом на приватному підприємстві «Лакор», а пізніше — майстром з ремонту та обслуговування стоматологічного обладнання у товаристві з обмеженою відповідальністю «Клініка Заблоцького».
Зі слів рідних, Тарас був доброю, чуйною та небайдужою людиною, умів співпереживати й завжди був готовий підтримати інших. З особливою теплотою ставився до дітей. Мав активну громадянську позицію, був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. Цікавився різними філософськими течіями та новітніми технологіями.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямках у складі 160-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни». У Тараса Смука залишилися мати, двоє братів, дві сестри та родина.
Читайте також: У Винниках відкрили пам’ятну таблицю Герою України Владиславу Аллерову
Джерело: 032.ua