Ірландський журналіст Еанна Маккі розповідає, як паливна криза країни у квітні 2025 року стала наочним прикладом того, як локальний економічний протест може миттєво перерости в загальнонаціональне потрясіння. Поєднання важкого податкового навантаження на пальне, геополітичної нестабільності та накопиченого суспільного невдоволення призвело до блокад, дефіциту пального і зрештою, до багатомільйонних поступок із боку уряду. Криза оголила глибокий розрив між владою та громадянами, яких турбують вартість життя, житло й імміграція. Ірландський досвід – це застереження для всієї Європи: там, де крихка суспільна довіра зустрічається зі стрімким зростанням витрат, іскра здатна спричинити пожежу.
Криза в Ірландії вдарила як грім серед ясного неба. 7 квітня протести фермерів і перевізників через зростання цін на пальне швидко переросли у загальнонаціональні блокади. Дискусія цілком природно зосередилася на стрімкому подорожчанні пального та реакції уряду.
Невдоволення владою існувало й раніше, але подією, що переважила шальки терезів, стала війна з Іраном, яка скоротила світові постачання і штовхнула ціни на пальне вгору. Це може бути не просто політична криза на заході європейського континенту. Це може бути сигнал лиха, який невдовзі повториться деінде.
Перші протести виникли як низовий рух, певною мірою схожий на британські протести водіїв вантажівок 2000 року, які, своєю чергою, були натхненні французькими демонстраціями. Для Ірландії наслідки виявилися руйнівними: постраждали транспортні маршрути, розподільчі вузли та критична інфраструктура, а гнів був спрямований на уряд, який вважали відірваним від реальності, некомпетентним і таким, що рухається наче уві сні до національної катастрофи.
У відповідь сили оборони були розгорнуті разом із підрозділами громадського порядку Garda Síochána, щоб допомогти розчистити ключові об'єкти й відновити доступ до життєво важливих ланцюгів постачання. Спочатку влада виключала переговори з лідерами протесту, проте, коли через блокаду портів запаси нафти почали вичерпуватися, вона зрештою відступила, намагаючись погасити кризу грошима. Початкові 250 млн євро (295 млн доларів) на скорочення податків на пальне були доповнені ще 505 млн євро різних поступок, зокрема податковими знижками, 13 квітня.
14 квітня уряд – коаліція Fianna Fáil, Fine Gael і восьми незалежних депутатів – пережив вотум довіри з результатом 92 голоси проти 78.
Поступка уряду стала наслідком колосального тиску: до 10 квітня, на третій день протесту, на понад 500 автозаправних станціях, як повідомлялося, уже закінчилося пальне, тоді як постачання з портів, нафтобаз і єдиного в Ірландії нафтопереробного заводу у Вайтгейті в графстві Корк, були суттєво порушені.
Секторальні протести, очолені фермерами, підрядниками в аграрній сфері та автоперевізниками, невдовзі переросли в ширше протистояння між демонстрантами й державою через безліч криз, що нашаровувалися одна на одну, включно з вартістю життя, браком житла, імміграцією та економічною життєздатністю галузей, залежних від пального.
Протести спалахнули на тлі різкого зростання вартості пального, що створило значний тиск на сектори, залежні від транспорту, які й без того тяжко потерпали від інфляції та нестабільності глобальних ланцюгів постачання. Ціни на дизель за останні тижні різко зросли на тлі ширшої геополітичної напруженості на енергетичних ринках.
В Ірландії пальне суттєво оподатковується: акцизи, ПДВ та екологічні збори становлять майже 60% роздрібної ціни, включно з вуглецевим податком, який мав зрости у травні, але після протестів його підвищення відклали до жовтня.
Для багатьох учасників блокади це було радше крайньою реакцією на дедалі сильніший фінансовий тиск, а не політичною кампанією. Проте масштаби зриву швидко загострили напруження, і уряд почав приписувати елементи заворушень зовнішнім підбурювачам та участі ультраправих, попри брак таких доказів.
Хоча раніше на державному мовнику RTÉ з'являлися сигнали, що уряд піде на діалог, згодом посадовці відмовилися зустрічатися з представниками протестувальників у Leinster House, намагаючись припинити блокади. Віцепрем’єр-міністр Саймон Гарріс заявив, що вони не взаємодіятимуть із тим, що назвали органом, не обраним народом.
Крім того, на тлі протестів міністр туризму, культури, мистецтв, ґелтахту, спорту та медіа Патрік О'Донован закликав медіарегулятора переглянути висвітлення паливних протестів. Він назвав окремі аспекти такого висвітлення "однобокими" та "викривленими", і ці коментарі спричинили хвилю критики з боку журналістів та їхніх роботодавців.
Реакція уряду відбувалася на тлі ширших бюджетних зобов'язань, включно з майже 1 млрд євро іноземної допомоги з січня, а також орієнтовно 6 млрд євро на рік, які спрямовують на мережу неурядових організацій, наближених до держави. Державний мовник RTÉ також останніми роками отримав значну фінансову підтримку від держави, зокрема пакет порятунку на суму понад 750 млн євро.
Під час голосування щодо довіри депутат від Керрі Майкл Гілі-Рей подав у відставку з посади державного міністра, заявивши, що уряд більше не представляє інтересів ірландців.
"Моє відчуття таке: уряд і, зокрема, його очільник Майкл Мартін не дослухалися. Це урок для людей на майбутнє, – сказав він. – Є фермери, які нині справді дуже страждають. Є сільськогосподарські підрядники, які справді дуже страждають. Є люди, які плакали на протесті".
Рішення залучити збройні сили та підрозділи громадського порядку для розгону протестів може виявитися визначальним моментом для чинного уряду, і деякі спостерігачі припускають, що це підірве його політичний авторитет.
Найближчими місяцями Ірландія має перебрати на себе головування в ЄС. Хоча гострі збої вже послабилися, політична й соціальна напруга, яку оголила криза, ймовірно, залишатиметься предметом суперечок. Незважаючи на те, що великі блокади відтоді ослабли, підґрунтя напруження нікуди не зникло. Не можна виключати, що протести спалахнуть знову.
Для Великої Британії та інших країн ЄС цей сплеск прямої народної дії в Ірландії стане приводом для занепокоєння, що подібні заворушення невдовзі можуть поширитися. Поєднання стрімкого зростання витрат і вже крихкої суспільної довіри може бути вибуховим.
Джерело: CEPA