Українці вже кілька років живуть у режимі фінансової невизначеності: відкладають великі покупки, формують запаси, бояться залишитися без роботи й намагаються не витрачати зайвого.
Але постійна економія має не лише фінансові, а й психологічні наслідки. Чому люди втомлюються від режиму «потім» і як змінюється їхнє ставлення до грошей під час війни.
«Зараз не час», «краще відкласти», «невідомо, що буде завтра», «треба потерпіти ще трохи» — за кілька років повномасштабної війни такі фрази стали частиною фінансових рішень багатьох українців.
Купівлю нового телефона можна відкласти. Ремонт — теж. Подорож, новий одяг або дорогу техніку можна перенести на невизначене «потім». Гроші натомість залишаються на рахунку як запас на випадок втрати роботи, переїзду, хвороби чи іншої непередбачуваної ситуації.
На перший погляд, така поведінка здається раціональною. І в умовах війни вона справді допомагає створити фінансову безпеку. Проте коли режим економії триває роками, він може змінити не лише бюджет, а й саме сприйняття людиною власного життя.
Українці при цьому не обов'язково стали біднішими. Навпаки, Національний банк фіксував зростання реальних доходів населення, зарплат і заощаджень. У грудні 2025 року НБУ також зазначав, що заощадження населення продовжували зростати, зокрема збільшувалися кошти на банківських рахунках та вкладення в ОВДП.
Тоді чому люди можуть заробляти більше, але все одно почуватися так, ніби їм постійно чогось бракує?
Економія перестає бути тимчасовим рішенням
У нормальній ситуації економія зазвичай має конкретну мету.
Людина може кілька місяців менше витрачати, щоб зібрати на автомобіль, відпустку, ремонт або фінансову подушку. Коли мети досягнуто, період обмежень закінчується.
Війна руйнує цю логіку.
Замість конкретної дати, коли можна буде перестати економити, з'являється невизначене майбутнє. Людина не знає, коли закінчиться війна, чи буде стабільною її робота, чи не доведеться переїжджати, чи не виникнуть нові великі витрати.
Тому «потерпіти кілька місяців» поступово перетворюється на спосіб життя.
Це добре видно і в дослідженнях споживчих настроїв. У грудні 2025 року індекс споживчих настроїв українців зріс до 78,5 пункту, а індекс поточного особистого матеріального становища — до 58,2 пункту. Водночас індекс схильності до споживання становив 66,9 пункту.
Тобто українці можуть одночасно оцінювати своє матеріальне становище дещо краще і залишатися обережними щодо витрат.
Це важлива відмінність: мати гроші і дозволяти собі їх витрачати — не одне й те саме.
Постійна економія виснажує не менше, ніж постійна нестача
Коли людина постійно контролює витрати, кожна покупка може перетворюватися на маленьке рішення з моральним навантаженням.
Чи справді мені потрібна ця куртка?
Чи можна обійтися без ресторану?
Чи не краще ці гроші залишити на рахунку?
А раптом наступного місяця буде менше замовлень?
Проблема не в самій економії. Проблема виникає тоді, коли фінансова обережність не має кінцевої точки.
У такій ситуації людина може почати відчувати провину навіть за ті витрати, які об'єктивно може собі дозволити.
Це особливо помітно на тлі загального виснаження українців. Дослідження Gradus наприкінці 2025 року показало, що 52% респондентів найчастіше відчували втому, а 43% — напруження. 72% оцінювали якість власного життя як низьку; серед причин 59% назвали фінансові труднощі.
Фінансове рішення в такому середовищі перестає бути просто математикою.
Воно стає частиною загального відчуття безпеки.
Чому людина може шкодувати гроші навіть тоді, коли їх достатньо
У психології фінансова поведінка залежить не лише від того, скільки людина заробляє.
Важливе значення має її досвід.
Якщо протягом кількох років людина переживає втрату роботи, переїзд, падіння доходів або постійні непередбачувані витрати, вона може почати сприймати гроші передусім як захист від майбутньої небезпеки.
Тоді накопичення стає не способом досягнути конкретної мети, а способом знизити тривогу.
Проблема в тому, що накопичення може не дати відчуття достатньої безпеки. Якою б не була сума на рахунку, залишається питання: а що, якщо завтра станеться щось ще?
У результаті людина може постійно збільшувати власний «поріг безпеки».
Спочатку достатньо 20 тис. грн резерву. Потім хочеться 50 тис. грн. Потім — 100 тис. І навіть після цього виникає думка, що краще не витрачати гроші, бо невідомо, що буде далі.
Так економія перестає бути фінансовим інструментом і стає способом справлятися з невизначеністю.
Але українці не просто перестали витрачати гроші
Важливо не створювати враження, що українці масово перейшли в режим повної відмови від споживання.
Дані НБУ свідчать про протилежне: споживчий попит залишається стійким, доходи населення зростають, а домогосподарства водночас збільшують заощадження.
Тобто поведінка стала складнішою.
Людина може економити на одному, але витрачати більше на іншому.
Наприклад, відмовитися від дорогого ремонту, але регулярно купувати каву. Не купувати автомобіль, але їздити у короткі подорожі. Відкладати на депозиті, але дозволяти собі вечерю в ресторані.
Це не обов'язково суперечність.
Після кількох років війни невеликі витрати можуть виконувати для людини не лише споживчу, а й психологічну функцію.
Gradus у дослідженні 2026 року прямо описував онлайн-шопінг як один зі способів зменшення стресу та повернення відчуття нормальності. Дослідники зазначили, що піковий рівень сильного стресу — 91% — припав на зиму 2025–2026 років.
Тому фраза «я економлю» сьогодні не обов'язково означає «я нічого собі не дозволяю».
Швидше, людина може намагатися знайти баланс між двома потребами: мати запас на майбутнє і водночас не відкладати все життя на невизначений час.
«Потім» теж має свою ціну
Одна з найбільших змін, яку приносить тривала економія, — зміщення задоволення в майбутнє.
«Куплю після війни».
«Поїду у відпустку, коли стане спокійніше».
«Зроблю ремонт, коли буде стабільність».
«Зараз не до цього».
Але війна не дає чіткої дати, коли цей список можна буде реалізувати.
Саме тому людина ризикує опинитися в ситуації, коли вона роками відкладає не лише покупки, а й частину власного життя.
Це не означає, що потрібно витрачати всі гроші або ігнорувати фінансову безпеку.
Проблема виникає тоді, коли будь-яка витрата на себе автоматично сприймається як неправильна.
У такому випадку економія вже не допомагає контролювати бюджет, а починає контролювати людину.
Чому режим «треба потерпіти» особливо виснажує під час війни
Економічна невизначеність накладається на інші види стресу.
У дослідженні Gradus 2025 року 72% українців назвали якість свого життя низькою. Серед головних причин були безпекова ситуація та переживання за життя і здоров'я близьких, але фінансові труднощі також назвали 59% респондентів.
Тобто фінансове рішення рідко існує окремо від решти життя.
Людина може одночасно переживати через роботу, безпеку, здоров'я близьких, житло і майбутнє. Якщо до цього додається необхідність постійно контролювати кожну гривню, загальне відчуття виснаження посилюється.
У 2026 році Gradus також зафіксував зростання робочого стресу: 54% опитаних повідомили про помірний робочий стрес, проти 49% у попередній хвилі дослідження. Основною причиною 47% назвали надмірне робоче навантаження.
Виходить замкнуте коло: людина більше працює, щоб мати фінансовий запас, але через постійне навантаження втомлюється ще більше — і водночас не дозволяє собі витрачати зароблене.
Чи означає це, що треба перестати економити?
Ні.
Фінансова подушка, резерв на непередбачувані витрати та обережне ставлення до великих покупок під час війни можуть бути цілком раціональними.
Питання в іншому: чи має людина право користуватися грошима, які вже заробила, якщо базові фінансові потреби закриті?
Здорова фінансова стратегія не обов'язково означає максимальне накопичення.
Вона може передбачати одночасно кілька напрямів: частину доходу відкладати, частину витрачати на обов'язкові потреби, а частину — на речі, які дають людині комфорт, відпочинок або відчуття нормального життя.
Це особливо важливо в ситуації, коли невизначеність не має чіткої дати завершення.
Бо якщо чекати ідеального моменту для того, щоб дозволити собі жити, його можна дуже довго не дочекатися.
Від «економити на всьому» до «розуміти, на що я економлю»
Можливо, після кількох років війни українцям доведеться змінити саме визначення економії.
Економити — не обов'язково означає відмовлятися від усього необов'язкового.
Це може означати розуміти, що саме дає фінансову безпеку, а що просто підтримує постійне відчуття нестачі.
Якщо людина відкладає гроші на конкретну мету, має резерв і водночас дозволяє собі витрати, які відповідають її бюджету, економія залишається інструментом.
Якщо ж гроші накопичуються без кінцевої мети, а будь-яка покупка викликає провину і страх, проблема вже не обов'язково в самому бюджеті.
За кілька років війни українці справді стали витривалішими. У дослідженні Info Sapiens 2026 року «стійкість» називали рисою українців 14% опитаних — удвічі більше, ніж у 2024 році. Частка тих, хто називав українців терплячими, також зросла — з 8% до 11%.
Але витривалість має свою межу.
Постійно жити в режимі «треба потерпіти» складно не тому, що люди не вміють економити. А тому, що людське життя не складається лише з майбутнього.
Фінансова безпека потрібна для того, щоб переживати невизначеність. Але якщо заради цієї безпеки людина роками відкладає всі радощі, плани й потреби на невідоме «потім», сама економія перестає виконувати свою початкову функцію.
У такому випадку питання вже не лише в тому, скільки грошей у людини є. Питання в тому, чи дозволяє вона собі відчувати, що цих грошей достатньо для життя зараз.
Джерело: 032.ua