Велика покупка під час війни для багатьох українців стала рішенням, яке не хочеться приймати поспіхом.
Новий автомобіль, побутова техніка, меблі, ремонт чи житло можуть роками залишатися у списку планів. Навіть коли гроші на таку покупку є, люди часто воліють залишити їх у запасі.
Це не обов’язково означає, що українці перестали витрачати гроші. Навпаки, приватне споживання залишається одним із важливих чинників економічної активності. Однак змінився сам підхід до витрат: замість великої покупки зараз людина може обрати заощадження і відкласти рішення на пізніше.
Великі покупки стали питанням не лише ціни
Щоб зрозуміти поведінку споживачів, важливо розділяти дві ситуації: людина не може дозволити собі покупку або може, але не вважає її достатньо безпечною зараз.
Під час війни до ціни товару додається ще один фактор — невизначеність. Людина, яка планує витратити кілька сотень тисяч гривень на автомобіль або значну суму на ремонт, може оцінювати не тільки якість чи ціну товару. Вона також думає, чи не знадобляться ці гроші для іншої потреби через кілька місяців.
Тому рішення відкласти покупку може бути раціональним способом зберегти фінансову гнучкість.
Цю обережність частково відображають і споживчі настрої. У дослідженні Info Sapiens за грудень 2025 року індекс доцільності великих покупок становив 66,9 пункту. Для порівняння, загальний індекс споживчих настроїв був вищим — 78,5 пункту. Тобто оцінка економічної ситуації та готовність витрачати значні суми — не одне й те саме.
Водночас останні доступні на сайті Info Sapiens регулярні публікації щодо споживчих настроїв не дають підстав говорити про постійне падіння готовності українців до великих покупок. Цей показник коливається залежно від місяця: наприклад, у липні 2025 року він зріс до 66,4 пункту.
Отже, йдеться радше не про повну відмову від великих витрат, а про те, що рішення про них залежать від відчуття безпеки та фінансової впевненості.
Люди можуть не витрачати гроші, але й не втрачати їх
Відкладена покупка не означає, що гроші зникають із економіки. Вони можуть залишатися на банківському рахунку, депозиті, вкладатися в державні облігації або зберігатися в іншій формі.
Національний банк прямо зазначає, що привабливість гривневих заощаджень може стримувати споживчий попит. У прогнозах НБУ на 2026 рік зростання реальних зарплат очікувалося на рівні близько 6–7% на рік, водночас центральний банк прогнозував поступове зниження інфляції.
На початку 2026 року НБУ також повідомляв, що попит населення на гривневі депозити та ОВДП залишається достатньо жвавим, а вкладення в ці інструменти продовжують зростати.
Для окремої родини це може виглядати просто: замість того щоб витратити накопичені гроші на нову машину, людина залишає їх у фінансовому резерві. Для економіки це означає, що кошти не обов’язково перестають працювати, але змінюється напрям їх використання.
Чому це важливо для економіки
Споживчий попит має велике значення для української економіки. НБУ називає приватне споживання одним з основних рушіїв її зростання. Коли люди купують товари та послуги, гроші надходять бізнесу, підтримують його доходи, зарплати працівників і подальші витрати.
Тому тривале зменшення попиту на великі товари може мати наслідки для окремих секторів. Якщо люди відкладають купівлю автомобіля, менше продають автосалони. Якщо переносять ремонт — менше замовлень отримують будівельні компанії, виробники меблів і магазини техніки.
Але робити висновок, що кожна відкладена покупка автоматично означає проблеми для економіки, було б неправильно.
По-перше, люди можуть спрямовувати гроші на інші потреби. По-друге, відкладений попит може реалізуватися пізніше. Якщо економічні очікування покращаться, частина людей, які зараз зберігають гроші, може повернутися до запланованих покупок.
Саме тому для економіки важлива не тільки кількість грошей у населення, а й готовність людей ними користуватися.
Високі ціни змінюють саму логіку покупок
Ще один фактор — інфляція. Навіть якщо темпи зростання цін сповільнюються, рівень цін уже може бути значно вищим, ніж кілька років тому.
У травні 2026 року споживчі ціни в Україні зросли на 0,9% порівняно з квітнем, повідомляв Держстат. НБУ прогнозував, що за підсумками 2026 року інфляція становитиме близько 7,5%.
Для покупця це означає, що навіть за стабільної зарплати частина бюджету може йти на повсякденні витрати. У результаті велика покупка стає менш пріоритетною.
Водночас висока ціна може працювати і в інший бік. Якщо людина очікує подальшого подорожчання автомобілів, техніки чи будматеріалів, вона може вирішити придбати товар зараз, а не відкладати.
Тому сама інфляція не пояснює поведінку споживачів повністю. Значення мають також очікування щодо майбутніх доходів, курсу валют, безпеки та власної фінансової стабільності.
Війна змушує планувати на коротший термін
До повномасштабної війни велика покупка для багатьох могла бути частиною довгострокового плану: накопичити на автомобіль, взяти кредит на житло, зробити ремонт.
Тепер горизонт планування для частини людей став коротшим.
Людина може мати стабільну роботу і нормальний дохід, але не бути впевненою, що через пів року її фінансове становище залишиться таким самим. Це змінює ставлення до великих витрат.
Замість питання «чи можу я це купити?» з’являється інше: «чи безпечно мені зараз витрачати цю суму?»
Саме тому фінансова подушка під час нестабільності набуває більшої цінності. Гроші на рахунку дають можливість швидко реагувати на непередбачені обставини, тоді як кошти, витрачені на необов’язкову покупку, повернути складніше.
Чи означає це, що українці стали біднішими?
Не обов’язково.
Відкладання великої покупки може бути наслідком як падіння купівельної спроможності, так і більшої фінансової обережності. Ці явища важливо не плутати.
Якщо людина відмовляється від автомобіля, бо не має достатнього доходу, це одна ситуація. Якщо вона має необхідну суму, але вирішує залишити гроші на депозиті, — зовсім інша.
У другому випадку проблема не стільки у відсутності грошей, скільки у небажанні ризикувати ними.
Саме тому одним із важливих показників для оцінки ситуації є не лише обсяг продажів, а й доходи населення, заощадження, споживчі настрої, кредитування та інфляційні очікування.
Держстат окремо публікує дані про кінцеві споживчі витрати домогосподарств, а також показники роздрібного товарообороту. Це дає змогу оцінювати споживання не за одним показником, а в комплексі.
Що буде, якщо люди продовжать відкладати покупки
Для економіки найбільш важливим є не те, що людина один раз перенесла покупку, а те, наскільки довго триватиме така поведінка.
Якщо обережність зберігатиметься тривалий час, бізнесу буде складніше прогнозувати попит. Компанії можуть обережніше інвестувати у розширення, скорочувати замовлення або відкладати запуск нових продуктів.
Водночас збереження грошей населенням може підтримувати фінансову систему через депозити та інші інструменти заощадження. НБУ зазначає, що інтерес до гривневих заощаджень допомагає стримувати споживчий попит та інфляційний тиск.
Тобто для економіки важливо знайти баланс: люди мають достатньо довіряти майбутньому, щоб витрачати й інвестувати, але водночас мати можливість заощаджувати.
«Купимо потім» — це не обов’язково поганий сигнал
Українці не перестали купувати великі речі. Однак війна, ціни та невизначеність зробили такі рішення значно обережнішими.
Для окремої людини відкласти покупку може бути способом зберегти фінансову безпеку. Для економіки — сигналом про те, наскільки споживачі впевнені у своєму майбутньому.
Якщо доходи зростають, інфляція сповільнюється, а економічні очікування покращуються, відкладений попит може поступово повертатися. Якщо ж невизначеність залишається високою, люди, ймовірно, й надалі віддаватимуть перевагу фінансовому резерву перед великими покупками.
Тому питання сьогодні не лише в тому, скільки українці витрачають. Не менш важливо, чому вони вирішують витратити або не витратити свої гроші. Саме ця зміна поведінки багато в чому показує, наскільки впевнено люди почуваються у власному економічному майбутньому.
Джерело: 032.ua