Побоювання, що НАТО може розгубитися або не наважитися відповісти у разі прямого нападу росії на одну з країн Альянсу, перебільшені. Значно серйознішою проблемою може стати швидкість і узгодженість колективної військової відповіді. Таку оцінку дає генерал-майор армії США у відставці, колишній високопосадовець НАТО та старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики (CEPA) Скіп Девіс.
За його словами, за останні роки НАТО суттєво посилило східний фланг, розширило можливості військового командування та створило механізми, які дозволяють розпочинати підготовку до відбиття агресії ще до того, як усі союзники ухвалять колективне політичне рішення.
Війська НАТО не потребуватимуть окремого дозволу для самооборони
На східному фланзі Альянсу вже розміщені багатонаціональні бойові групи та бригади – від Фінляндії й країн Балтії до Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії.
Девіс наголошує, що відповідно до доктрини НАТО ці сили мають право діяти в порядку самооборони. Якщо російські війська безпосередньо атакують їх або перетнуть кордон країни НАТО, командири на місці не повинні чекати додаткового політичного дозволу, щоб відповісти.
Водночас за його словами, відкрита агресія росії навряд чи стала б цілковитою несподіванкою.
Їй, найімовірніше, передували б переміщення військ, накопичення сил та інші ознаки підготовки – подібно до того, як це відбувалося біля кордонів України у 2021 році.
Саме тому НАТО постійно відстежує так звані індикатори та попередження про можливі ворожі наміри. Йдеться про переміщення наземних сил, активність авіації та флоту, радіообмін, супутникові дані та інші сигнали.
Девіс зазначає, що підрозділи повітряного патрулювання НАТО вже застосовували силу проти безпілотників, які порушували повітряний простір країн Альянсу, а на східному фланзі діє спільна система розвідки, спостереження та рекогносцировки.
Командування НАТО може почати перекидання військ ще до нападу
Однією з важливих змін після 2022 року Девіс називає розширення повноважень Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі (SACEUR).
За його словами, SACEUR має делеговані політичні повноваження розгорнути окремі елементи Сил реагування Альянсу (Allied Reaction Force) або Сили в повному складі у регіоні чи державі, якій потенційно загрожує російська агресія.
Для цього йому не потрібно чекати окремого рішення Північноатлантичної ради.
Девіс вважає це суттєвою зміною порівняно з довоєнною системою. Вона дозволяє військовому командуванню підвищувати готовність і перекидати сили ще на етапі, коли розвідка лише фіксує підготовку росії до можливої атаки.
Водночас він розрізняє розгортання військ і їхнє бойове застосування.
Якщо НАТО ще не зазнало нападу, застосування сил проти росії у відповідь на потенційно ворожі дії потребуватиме політичного рішення Альянсу та відповідних правил ведення бойових дій.
Після фактичного нападу ситуація змінюється.
Держава, яка стала жертвою агресії, може послатися на статтю 5 Вашингтонського договору. Крім того, окремі союзники можуть надати їй допомогу, не чекаючи колективного рішення всього Альянсу. Водночас така держава, ймовірно, одразу попросить про консультації за статтею 4 або про колективне рішення НАТО щодо застосування статті 5.
Девіс наводить як приклад 2014 рік, коли після початку російської агресії проти України США перекинули додаткові повітряні й сухопутні сили до країн Балтії.
У разі відкритого нападу проблему атрибуції Девіс не вважає головною
Одним із можливих сценаріїв російської стратегії часто називають спробу створити невизначеність щодо того, хто саме здійснив напад, щоб уповільнити політичну реакцію НАТО.
Девіс вважає, що в разі відкритої військової агресії можливості для цього будуть обмеженими.
Перетин кордону регулярними військами, удари крилатими або балістичними ракетами чи масоване застосування безпілотників, на його думку, можна буде відносно легко ідентифікувати та пов’язати з росією.
Він пояснює це тим, що можливості НАТО у сфері повітряного спостереження, охорони кордонів і розвідки на східному фланзі суттєво зросли. Тому, на думку Девіса, у випадку очевидної військової агресії навряд чи виникне ситуація, коли союзники взагалі не матимуть достатніх доказів нападу.
Інша справа – гібридні атаки. Девіс визнає, що в таких сценаріях визначення може бути складнішим. Наприклад, якщо безпілотники без розпізнавальних знаків атакують німецький транспорт, що перевозить вантажі в Україну, росія може спробувати використати невизначеність для заперечення своєї причетності.
Ризик "паралічу" НАТО Девіс вважає низьким
На запитання про те, чи може НАТО "завмерти" в момент ухвалення рішення, Девіс відповідає, що вважає такий ризик низьким. Значно більше його непокоїть інше – відсутність узгодженої, своєчасної колективної військової відповіді.
Водночас він звертає увагу на те, що в країнах східного флангу вже перебувають військові багатьох членів Альянсу. У країнах Балтії, Польщі та інших державах регіону розміщені підрозділи США, Великої Британії, Німеччини, Канади, Франції, а також інших союзників.
На думку Девіса, це суттєво ускладнює для росії сценарій локалізованого нападу.
Якщо під удар потрапляють військові одразу кількох держав НАТО, уряди цих країн будуть змушені реагувати незалежно від того, наскільки швидко буде досягнуто формального консенсусу в Північноатлантичній раді.
Він підкреслює, що ці країни вже мають плани посилення власних контингентів і в разі кризи можуть почати реалізовувати їх протягом кількох днів.
Саме в цьому Девіс бачить одну з головних функцій передового розміщення військ: значна кількість союзників фактично виявляється залученою до оборони східного флангу ще до початку можливої війни.
Головна суперечка може виникнути навколо масштабу відповіді
На думку Девіса, у разі відкритого російського нападу головним предметом дискусії всередині НАТО може стати не саме питання про те, чи відповідати, а яким має бути масштаб цієї відповіді.
Зокрема, союзникам доведеться вирішувати, які російські об’єкти можна атакувати і наскільки масштабними мають бути удари, щоб зупинити агресію, але не допустити неконтрольованої ескалації.
Девіс вважає очевидними цілями ті російські сили, які безпосередньо здійснюватимуть удари з території рф по державі НАТО. Він описує цю логіку формулою: НАТО не повинно лише "ловити всі стріли", воно може "вдарити по лучнику".
За словами Девіса, такий підхід відповідає оборонній політиці Альянсу.
Водночас він припускає, що НАТО намагатиметься уникати ударів по об’єктах, безпосередньо пов’язаних із російськими ядерними силами. Йдеться, зокрема, про атомні підводні човни, стратегічні бомбардувальники та інші системи, що можуть використовуватися для доставки ядерної зброї.
Тут, за його оцінкою, для Альянсу особливо важливим буде контроль ескалації.
Чи всі союзники підтримають статтю 5
Девіс скептично ставиться до припущення, що країна НАТО, яка сама побоюється російської агресії, відмовиться підтримати застосування статті 5 у разі явного нападу на іншого союзника.
За його словами, кожна держава має розуміти, що наступного разу об’єктом агресії може стати вона сама. Водночас він нагадує, що стаття 5 не означає автоматичного обов’язку кожної країни надсилати війська чи надавати допомогу в однаковій формі, крім зобов’язань, уже погоджених в оборонних планах.
Країни можуть надавати різні види допомоги відповідно до союзницьких планів та власних можливостей.
Девіс також звертає увагу на політичний фактор. На його думку, в майбутньому слід стежити за тим, як на готовність до колективної оборони можуть впливати уряди, сформовані крайніми правими силами в окремих великих європейських державах.
Як приклади він згадує "Альтернативу для Німеччини" та французький "Національний фронт" (нині "Національне об'єднання"). Водночас Девіс сумнівається, що навіть політичні розбіжності окремих союзників зможуть повністю заблокувати дії SACEUR та командувачів об’єднаних сил.
Один із найбільших ризиків – російський прорахунок
Окремо Девіс застерігає від ризику того, що росія може неправильно оцінити готовність НАТО до відповіді. За його словами, москва може виходити з припущення, що союзники вагатимуться, намагатимуться уникати ескалації або не зможуть швидко домовитися.
Але такий розрахунок може виявитися помилковим.
Девіс припускає, що після нападу окремі союзники можуть, навпаки, наполягати на дуже жорсткій відповіді – не лише проти тих російських сил, які безпосередньо брали участь в агресії, а й із демонстрацією готовності завдати ударів по інших угрупованнях, якщо москва продовжить ескалацію.
За його словами, це створює ризик як горизонтальної ескалації – тобто розширення географії конфлікту, так і вертикальної, коли сторони переходять до застосування дедалі потужніших засобів.
На цьому тлі Девіс окремо звертає увагу на вразливість НАТО до масованих ракетних і дронових атак. За його оцінкою, Альянс поки що не має настільки інтегрованої системи протиповітряної і протиракетної оборони, яку в умовах війни створила Україна.
Пряма атака на Балтію поки менш імовірна, ніж гібридна війна
Девіс визнає, що в НАТО дедалі серйозніше ставляться до можливості обмеженого російського нападу на країни Балтії. Одне з побоювань полягає в тому, що кремль може побачити "вікно можливостей" до того, як оборона східного флангу стане значно сильнішою. Сам Девіс, однак, оцінює ймовірність такого сценарію як відносно низьку, доки росія продовжує масштабну війну проти України.
За його словами, доки росія веде війну проти України, їй було б складно здійснити обмежене наземне вторгнення на територію НАТО.
На це, за його словами, вказують і спроможності українських сил вести загальновійськові дії та використовувати автономні системи для просування. Якщо росія відверне увагу від України й нападе на країну Альянсу, їй буде складно втримати захоплену територію.
Натомість значно ймовірнішим Девіс вважає продовження та посилення гібридної війни. Водночас його непокоїть уразливість європейських союзників до повітряних і ракетних загроз.
Польща та країни Балтії вже готуються до можливої ескалації
Нещодавно Девіс відвідав Польщу, Латвію та Литву. Він побував у Варшаві, Ряшеві – великому авіаційному та логістичному вузлі союзницької підтримки України, Вільнюсі та Ризі. За його словами, у цих країнах російську загрозу сприймають дуже серйозно й поділяють оцінку Данії щодо посилення російської "тіньової війни" та можливості подальшої агресії.
Латвія та Литва посилюють раннє попередження на східних кордонах, створюють інженерні перешкоди, готують плани оборони та підкріплення, а також постійно обмінюються розвідувальною інформацією. Естонія, за словами Девіса, проводить навчання з посилення східного напрямку на випадок спроби захоплення території.
За оцінкою Девіса, така система підвищує ймовірність того, що підготовку росії до масштабної наземної операції союзники помітять завчасно.
Девіс: проблема не в тому, чи буде відповідь, а в її швидкості та масштабі
У підсумку Девіс оцінює як низьку ймовірність сценарію, за якого росія здійснює очевидний військовий напад, а НАТО взагалі не реагує. Його більше непокоїть можливість недостатньо швидкої або недостатньо узгодженої колективної відповіді.
Водночас уже розгорнуті на східному фланзі багатонаціональні сили, за його оцінкою, суттєво знижують ризик повного політичного паралічу: напад на одну державу НАТО з великою ймовірністю одразу торкнеться військових кількох союзників.
Окремим ризиком Девіс називає можливий прорахунок росії. кремль може вирішити, що НАТО вагатиметься або обмежить свою відповідь. Проте реакція союзників, за його припущенням, може виявитися швидшою та жорсткішою, ніж очікуватиме москва.
Саме тому, на думку Девіса, особливого значення набуває не лише готовність Альянсу до оборони, а й здатність швидко управляти ескалацією після початку конфлікту.
Джерело: CEPA